Право на захист
Рішення ЄСПЛ і реальність українських судів 2024 року
Якщо системні порушення права на захист не будуть виправлені, Україна і надалі буде програвати справи в ЄСПЛ.
АНТОН АЛЄКСЄЄВ, експерт моніторингової місії, директор IAC ISHRПраво на захист — це більше, ніж гарантія, закріплена у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це — основа довіри до суду, осердя справедливого розгляду, живий нерв правової держави. І саме тому воно стає першим, на що посягає недбалість, байдужість або свідоме знецінення з боку державних органів.
Право, що варте боротьби: між законом і реальністю
Протягом 2024 року спостерігачі моніторингової місії IAC ISHR фіксували тривожну тенденцію: право на захист у судах України все частіше опиняється під загрозою. Призначення «адвоката від держави» всупереч волі підозрюваного, несвоєчасне надання матеріалів справи стороні захисту, обмеження в часі на ознайомлення, тримання обвинувачених у пластикових боксах під час судових засідань — усе це не поодинокі випадки, а прояв системної втоми держави від власних зобов’язань.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував: справедливий суд — це не декларація, а щоденна, складна і точна практика. І коли ця практика деформується, страждає не лише окрема людина, а сама ідея правосуддя. У цьому тексті ми не просто проаналізуємо актуальні рішення ЄСПЛ — ми співвіднесемо їх з тим, що безпосередньо зафіксували спостерігачі IAC ISHR на судових засіданнях. Бо для нас право — це не те, що написане чорним по білому. Це те, за що ми щодня боремося, спостерігаємо і з чого будуємо краще майбутнє.
Спостереження охоплювали різні регіони, типи проваджень і рівні судочинства. Багато з проблем, із якими зіштовхувалися наші аналітики, вже були предметом розгляду Європейського суду з прав людини, і неодноразово. Більшість рішень було прийнято протягом останніх трьох років.
Конфіденційність між адвокатом і клієнтом
Однією з найгрубіших форм втручання, які ми спостерігали, були ситуації втручання в приватне спілкування адвокатів з підзахисними.
ЄСПЛ у справі «Udovenko v. Ukraine» (пп.37—38) чітко вказує: втручання в адвокатську таємницю у контексті справи, що перебуває на розгляді, є одночасно і втручанням у право на звернення, гарантоване ст.34 конвенції. Принцип конфіденційності спілкування клієнта та захисника — це не лише етична вимога, але й фундаментальний елемент права на справедливий суд.
Суддя Павлій в окремій думці у справі «Särgava v. Estonia» звертає увагу: не потрібно доводити наявність «фактичної шкоди», спричиненої обшуком або вилученням конфіденційних матеріалів, — уже сам факт отримання таких даних є порушенням конвенції.
У тому ж контексті в справі «Michaud v. France» (п.118) ЄСПЛ підкреслює: без належного захисту професійної таємниці адвокатів можуть бути поставлені під загрозу фундаментальні права обвинувачених, що порушує основи демократичного суспільства.
Право на підготовку захисту
Неодноразово у 2024 році ми спостерігали ситуації, коли захисникам не надавали достатньо часу або умов для ознайомлення з матеріалами справи. Часто мова йшла про сотні сторінок документів або десятки томів, доступ до яких адвокати отримували за кілька годин до судового засідання. Окрім того, спостерігачі IAC ISHR неодноразово фіксували скарги адвокатів на призначення засідань день у день, або надто часто, що ускладнювало як безпосередньо явку на засідання, так і якісну підготовку до нього.
Така практика суперечить позиції ЄСПЛ у справі «Kikabidze v. Georgia» (п.43), де Суд прямо вказує: обвинувачений повинен мати реальну можливість організувати захист — без обмежень, які заважають викладати відповідні аргументи перед судом першої інстанції.
Інакше кажучи, право на захист має бути не ілюзорним, а ефективним.
Рівність сторін і активна роль суду
Суди мають обов’язок створити умови для реалізації прав як сторони захисту, так і сторони обвинувачення. Про це прямо говорить ЄСПЛ у справі «Coventry v. The United Kingdom» (п.77). Необхідно не просто «не заважати» захисникові, а активно забезпечувати баланс між сторонами.
Фактично, це означає, що якщо внаслідок дій органів слідства чи прокуратури виникає перешкода для захисту, суд має вжити компенсаторних заходів — від перенесення слухання до надання доступу до додаткових матеріалів.
Під час моніторингових візитів ми фіксували приклади, коли суди ігнорували клопотання захисту про ознайомлення з додатковими матеріалами. У ряді справ судді не реагували на клопотання адвокатів щодо неможливості допиту ключових свідків обвинувачення або не забезпечували достатньо часу для виступу. А в разі виникнення відчуття необ’єктивності або упередженості суду, заяви сторони захисту про відвід часто залишалися без розгляду та розцінювались як зловживання правами чи спроба затягнути час.
У справі «Rook v. Germany» (п.59) ЄСПЛ підкреслює: будь-які труднощі, що виникають у захисту внаслідок обмеження його прав, мають бути достатньо компенсовані процедурами, яких дотримуються судові органи.
Ефективність правової допомоги
Ми також стикались із випадками, коли суди відмовлялись визнавати право обвинуваченого на обраного захисника або надто формально підходили до участі адвоката в процесі.
Під час моніторингу фіксувались ситуації, коли участь адвоката мала суто номінальний характер — захисник не був ознайомлений з матеріалами справи та/або не мав конфіденційного побачення з підзахисним.
Проте ЄСПЛ послідовно наголошує: для того щоб право на правову допомогу було практичним і ефективним, а не лише теоретичним, суди не повинні встановлювати надмірно формалістичних вимог до його реалізації («Van Geyseghem v. Belgium», п.33; «Pelladoah v. the Netherlands», п.41).
Висновки
Кожне із зазначених рішень ЄСПЛ — це не лише юридичний прецедент, а й орієнтир для національних судів. На жаль, практика 2024 року в українських судах демонструє, що ці сигнали часто ігноруються. Мета цієї статті — надати широкому колу фахівців у галузі права додатковий інструмент, у вигляді конкретних параграфів рішень ЄСПЛ, у їх боротьбі за дотримання права на захист в українських судах.
Під час щоденного моніторингу ми бачимо, як право на захист перетворюється на формальність, а конфіденційність — на фікцію. Моніторингова місія IAC ISHR звертає увагу: якщо ці системні порушення не будуть виправлені, Україна і надалі буде програвати справи в ЄСПЛ. Але головне — постраждає довіра до судочинства в очах громадян.