За скільки років можуть нараховуватися 3% річних та інфляційні втрати, скаже ВП ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Наявність у кредитора можливості заявляти до боржника вимогу про стягнення надмірних грошових сум як інфляційних втрат та 3% річних спотворює їх компенсаційний характер і перетворюються на несправедливо непомірний тягар.
На це звернув увагу Касаційний господарський суд, передаючи справу №903/602/24 на розгляд Великої палати ВС, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі ТОВ «Системний зв’язок» позивалося до КП «Луцьке підприємство електротранспорту» щодо стягнення понад 2 млн грн., з яких більше 1,6 млн грн. інфляційних втрат та 387 тис. грн. 3% річних (за 7 років).
Господарський суд позов задовольнив частково, стягнувши з КП «ЛПЕ» 1,66 млн грн., з них 1,62 млн грн. інфляційних втрат та 38,7 тис. грн. 3% річних. З таким рішенням погодилася й апеляційна інстанція.
У касаційних скаргах КП уважало, що суд за певних обставин може також зменшити і розмір інфляційних втрат. Натомість скаржник наполягав на стягнення 3% річних у заявленому ним розмірі.
Своєю чергою, КГС зазначав, що на час дії установленого на території України карантину строки, визначені стст.257, 258 ЦК, були продовжені, а в подальшому — зупинені на час дії воєнного стану.
Водночас, зауважив, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Тому, на думку КГС, наявність у кредитора можливості заявляти до боржника вимогу про стягнення надмірних грошових сум як інфляційних втрат та 3% річних спотворює їх дійсне правове призначення (компенсаційний характер), оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання інфляційні втрати та 3% річних перетворюються на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Тому КГС уважав за доцільне відступити від висновку КЦС, викладеного у постанові від 25.09.2024 у справі №206/2984/23, щодо можливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат не обмежуючись останніми 3 роками, які передували подачі позову.
ВП ВС, погоджуючись з обґрунтованістю наведених мотивів, постановила ухвалу про прийняття справи до розгляду та призначила слухання на 4 червня.