Чи має держава відшкодувати вартість викраденого зі спецмайданчику ТЗ — огляд КГС

Кримінальне провадження щодо зниклого автомобіля, який було арештовано й передано для зберігання на спеціальний майданчик, саме по собі не впливає на право позивача на відшкодування шкоди.

На цьому наголосив Касаційний господарський суд, скасовуючи постанову апеляційного госпсуду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції у справі №910/18977/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі спір виник через втрату автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», 2012 р.в., який належав ТОВ і був тимчасово вилучений у межах кримінального провадження після ДТП. Відповідно до постанови слідчого автомобіль було визнано речовим доказом та поміщено на спеціальний майданчик.

Пізніше ТОВ повідомили, що автомобіль зник з місця зберігання, за фактом його викрадення відкрито окреме кримінальне провадження за ч.2 ст.289 КК. Тож позивач просив стягнути з відповідачів 1,63 млн грн., у т.ч. майже 262 тис. грн. збитків у вигляді інфляційних втрат.

Суд першої інстанції позов задовільнив, стягнувши з держави України шкоду та інфляційні втрати. Постановою апеляційного госпсуду це рішення скасовано, оскільки кримінальне провадження щодо автомобіля триває, а факт неправомірності дій відповідачів у частині неповернення спірного автомобіля, на який накладено арешт, та цей арешт не скасовано.

Своєю чергою, КГС погодився з висновком суду першої інстанції про наявність у посадових осіб Національної поліції обов'язку забезпечити схоронність та повернення тимчасово вилученого ТЗ  у стані та комплектації, в якій він передавався на майданчик для зберігання автомобілів, а також про наявність підстав для відшкодування шкоди, заподіяної невиконанням цього обов'язку.

КГС також зазначив, що накладення арешту та тимчасове вилучення речового доказу не позбавляють права власності на таке майно, а означають лише тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування (ст.100 КПК).

Тож КГС визнав, що поліція не виконала обов’язку щодо схоронності речового доказу, що є підставою для відшкодування збитків. Водночас колегія суддів зазначила, що вартість втраченого майна повинна визначатися за його ринковою ціною на момент розгляду справи. Тож правомірним є нарахування інфляційних втрат, оскільки вони є частиною відшкодування реальних збитків.

Крім цієї справи, в огляд практики КГС за січень — лютий 2025 року включено низку інших правових позицій. Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки про:

пільги щодо сплати судового збору на звернення арбітражного керуючого у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або у спорах, що заявлені в межах справи про банкрутство боржника;

відкриття провадження у справі про банкрутство кредитної спілки, яка втратила статус фінансової установи;

перегляд судових рішень у справах про банкрутство за нововиявленими обставинами.

У постановах у справах щодо корпоративних спорів та корпоративних прав містяться висновки стосовно:

виплати вартості частки учаснику ТОВ у зв'язку з виходом його зі складу учасників (засновників) товариства;

застосування такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії рішення загальних зборів учасників товариства, яким обрано директора товариства.

У постановах у справах щодо земельних відносин викладено правові висновки щодо:

обрання належного (ефективного) способу захисту у справах про визнання протиправним і скасування акта про примусове відчуження майна;

права орендаря витребовувати орендовану земельну ділянку з чужого незаконного володіння;

неможливості відчуження багаторічних насаджень окремо від земельної ділянки.

Закон і Бізнес