Позичений автомобіль, проданий дарунок та звільнення за угодою сторін — огляд КЦС

Якщо власник добровільно передав майно іншій особі, він несе ризик його втрати, і витребування такого майна в добросовісного набувача неможливе.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи попередні рішення у справі №208/5532/18 та ухвалюючи нове — про відмову в позові, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі особа пред’явила позов про визнання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу недійсним, скасування держреєстрації, витребування майна, визнання права власності на автомобіль «Mitsubishi Pajero».

У 2014 року між нею та Особою 2 було укладено договір позички автомобіля. Через 4 роки вона звернулася до Особи 2 із вимогою про повернення спірного ТЗ, проте останній повідомив, що автомобіль разом із документами та ключами він передав своєму знайомому, про місцезнаходження якого йому нічого невідомо. Потім з’ясувалося, що автомобіль був проданий за довіреністю Особі 4.

Рішенням районного суду, залшеним без змін судом апеляційної інстанції, позов задоволено.

Проте, КЦС зазначив: фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на нього є правомірним способом набуття володіння автомобілем. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (довіреності, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено.

У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, він сам несе ризик вибору контрагента, якому вирішив довірити своє майно.

Тому КЦС зауважив: якщо воля на передачу володіння мала місце і потім відповідна річ була відчужена (неважливо — особою, якій власник передав володіння, чи будь-якою іншою), то задоволення віндикаційного позову до добросовісного набувача цієї речі виключається. У цьому разі власник має право пред’явити позов про компенсацію завданих збитків від особи, якій майно було передано в користування.

Крім цієї справи в огляд практики КЦС за січень 2025 року включено низка інших. Так, у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, указано, що укладання дарувальником і третьою особою попереднього договору про майбутнє укладення договору купівлі-продажу не свідчить про удаваність оспорюваного договору дарування, оскільки обов’язок укласти договір купівлі-продажу виникає лише у сторін попереднього договору, якою обдарована не була.

У спорах, що виникають із трудових правовідносин, констатовано, що звільнення за угодою сторін підпадає під дію ч.3 ст.40 КЗпП, яка забороняє звільнення під час тимчасової непрацездатності, тому датою припинення трудових відносин є перший робочий день після одужання. У разі зміни дати звільнення середній заробіток за час вимушеного прогулу не виплачується.

У спорах, що виникають із спадкових правовідносин, зазначено, що іноземець як суб’єкт права на обов’язкову частку в спадщині має бути непрацездатним у розумінні закону тієї держави, громадянином якої він є.

У питаннях юрисдикції констатовано, що сам по собі факт, що майнову шкоду завдано позивачу – суб’єкту владних повноважень — під час проходження відповідачем публічної служби, не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір на публічно-правовий.

Закон і Бізнес