За критерієм володіння
Ключові ознаки, що допоможуть розмежувати віндикаційний та негаторний позови
Анастасія Грабовська зазначила, що поняття ефективності є суб’єктивним і мінливим.
З точки зору ефективності способу захисту, визначальні характеристики позову та вимоги, що відносять його до віндикаційного чи негаторного, мають вирішальне значення для подальшого розгляду справи.
Правомочність та перешкоди
У Вищій школі адвокатури відбувся вебінар «Негаторний та віндикаційний позови у практиці Верховного Суду», спікером якого виступила к.ю.н., керівник сектору аналітичної допомоги суддям Великої палати Верховного Суду Анастасія Грабовська.
На початку лектор розповіла про ефективність способу захисту. Для того, щоб перейти до перевірки обраного способу на ефективність, для початку слід переконатись у тому, що спосіб є належним. А.Грабовська пояснила, що тут йдеться про належність у вузькому розумінні, тобто, що спосіб має бути передбачений законом або договором. Під ефективністю, в свою чергу, слід розуміти те, що застосування конкретного способу захисту має бути об’єктивно виправданим і обґрунтованим. Але водночас ці категорії виправданості та обґрунтованості також є доволі розмитими.
Ключовим у визначенні ефективності має бути те, що судове рішення, ухвалене на користь позивача, не має спонукати його знову звертатися за захистом до суду. Але й цього замало, тому що судове рішення про задоволення позову буде ефективним тоді, якщо забезпечить належний захист, відновлення права чи інтересу саме у тому судовому процесі, в якому це рішення ухвалене, й останнє можливо виконати, застосувавши відповідні юридичні механізми.
Загалом, зазначила спікер, поняття ефективності є суб’єктивним і мінливим. Саме тому в законопроекті №9127 народні депутати пропонували нівелювати роль ефективності, визначивши, що суд не може відмовити позивачеві через те, що обраний спосіб захисту є неефективним. Однак поки що цей проект залишається на рівні законодавчої ініціативи й лежить без руху вже два роки.
Також лектор навела постанову ВП ВС від 20.09.2023, якою повернуто справу №592/11227/20, що передана Касаційним цивільним судом з метою відступу, зокрема, від численних висновків ВП ВС про те, що обрання позивачем неефективного (неналежного), на думку суду, способу захисту порушеного права може бути самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Окремо А.Грабовська зупинилась на питанні розмежування віндикаційного та негаторного позовів. Спікер звернула увагу на три визначальні критерії для такого розмежування (наведені у постанові ВП ВС 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц):
відсутність або наявність у позивача володіння майном;
відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння;
особа, до якої перейшло право власності на об’єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
Спікер зазначила, що в основу розмежування індикаційного та негаторного позовів покладений критерій володіння. Якщо порушено правомочність володіння, застосовується віндикаційний позов. Отже власник нерухомого майна перестає бути володільцем цього майна лише в разі припинення державної реєстрації його права власності та перереєстрації цього права за іншою особою. Якщо ж створюються перешкоди в користуванні, застосовується негаторний позов.
Одночасне пред’явлення обох позовів є неможливим. При цьому одна з умов застосування будь-якого з цих двох видів позовів — відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов’язально-правових способів (постанова ВП ВС від 18.12.2019 у справі №522/1029/18).
Визначальні характеристики
А.Грабовська нагадала, що згідно з ч.1 ст.391 ЦК, власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто заявити негаторний позов. Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов’язати відповідача утриматися від учинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов’язаних із позбавленням його володіння майном (постанова ВП ВС від 4.07.2018 у справі №755/18006/15-ц).
Втім у постанові від 20.06.2023 у справі №633/408/18 ВП ВС звернула увагу на те, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.
Розповідаючи про негаторний позов, спікер, зокрема, вказала на такі його ознаки: сутністю вимог за негаторним позовом є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом; таке порушення має неправомірний характер; до вимог за негаторним позовом строки позовної давності не можуть застосовуватися.
В свою чергу, віндикаційний позов характеризується, зокрема, такими ознаками:
позивачем є неволодіючий власник (титульний володілець);
відповідачем є незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний);
об’єктом позову може бути лише індивідуально визначена річ, яка існує в натурі на момент подання позову;
сутністю вимог є повернення майна законному власнику як фактично, так і юридично, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах;
до вимог застосовуються загальні строки давності.
Питання позовної давності за віндикаційним позовом А.Грабовська окремо проілюструвала завдяки постанові ВП ВС від 26.11.2019 у справі №914/3224/16. У ній зазначається, що початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку ст.388 ЦК обчислюється з моменту, коли особа дізналась про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу. Відтак закон не пов’язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом:
ані з ухваленням судового рішення про порушення права особи;
ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача;
ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.
Попри те, що віндикаційний та негаторний позови є взаємовиключними, у випадку поєднання в одній вимозі двох позовів, суд має визначити, яку мету переслідує позивач, і застосувати належні норми права, зокрема, задовольняючи такий позов частково (постанова ВП ВС від 18.01.2023 у справі №488/2807/17).