Коли ВРП не може застосувати до судді більш суворе стягнення, ніж визначене ДП — ВП ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Вища рада правосуддя не може за скаргою судді застосувати до нього більш суворе стягнення, ніж те, яке було застосоване до цього судді дисциплінарною палатою ВРП.
На цьому наголосила Велика палата Верховного Суду у справі №990SCGC/19/24, скасовуючи рішення ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі суддя оскаржував рішення ВРП «Про зміну рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 01 травня 2024 року №1341/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Семенівського районного суду Чернігівської області Особи 1» від 16.07.2024 №2161/0/15-24.
Цим рішенням ВРП змінила рішення третьої ДП ВРП від 1.05.2024 №1341/3дп/15-24, яким до судді застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат протягом місяця, та застосувала до нього інше — подання про тимчасове, строком на три місяці, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу й обов’язковим направленням до Національної школи суддів для проходження курсу підвищення кваліфікації та подальшим кваліфікаційним оцінюванням.
У цій дисциплінарній справі розглядалася ситуація, що виникла під час заявлення суддею Особою 1 двох самовідводів. Водночас, він наголосив, що, на його думку, колега, який розгляда ці заяви, «не спроможний забезпечити об’єктивне вирішення і даного самовідводу через створення ним же ідеї неприязних зі мною відносин, яку він намагається поширити, нав’язати працівникам апарату суду».
Третя ДП ВРП дійшла висновку, що дії судді Особи 1, зокрема неодноразове заявлення ним невмотивованого/ безпідставного самовідводу, затягування розгляду клопотання засудженного та вияв негативного ставлення до іншого судді в сукупності становить склад дисциплінарного проступку, передбаченого п.3 ч.1 ст.106 закону «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII.
Натомість ВРП дійшла висновку, що згідно із законом визначене ДП стягнення не могло бути застосовано в разі вчинення суддею проступків, визначених пп.3, 10-12, 14, 15 ч.1 ст.106 цього закону. Й до судді слід застосувати інше стягнення, оскільки його вид має визначатися за законом, що діяв на момент вчинення проступку.
Своєю чергою, ВП ВС зазначила, що ВРП та її дисциплінарні палати є самостійними органами, уповноваженими розглядати справи про дисциплінарні порушення суддів, виконуючи фактично функції суду. При цьому дисциплінарна палата ВРП діє як суд першої інстанції, а безпосередньо Рада — як суд апеляційної інстанції.
Водночас право судді на оскарження рішення ДП може бути ефективним способом захисту лише тоді, коли такий суддя не матиме побоювань, що оскарження може призвести до погіршення його юридичного стану, який він мав до оскарження.
Тому ВП ВС дійшла висновку, що суддя, який оскаржує до ВРП рішення її дисциплінарного органу, не повинен потрапити в гірше становище порівняно з тим, яке він мав до такого оскарження.