Олександр Гаврилюк

Економічний аналіз права: як зробити законодавство про банкрутство прозорим та прогнозованим?

У статті «Кілограми, метри чи літри: як виміряти єдність судової практики?» було запропоновано методологічний підхід до оцінки єдності судової практики як ключового інструмента для вдосконалення законодавства.

У цій публікації проаналізуємо, як цей підхід може бути застосований для підвищення прозорості та передбачуваності законодавства про банкрутство у конкретній категорії справ – застосування субсидіарної відповідальності (ч. 2 ст. 61 КУзПБ). Такий аналіз сприяє не лише підвищенню прозорості та прогнозованості правових норм, але й формуванню чітких та зрозумілих правил гри, які забезпечують стабільний розвиток бізнесу, зміцнюють довіру інвесторів і стимулюють економічне зростання.

Як виміряти передбачуваність застосування ч.2 ст.61 КУзПБ у судовій практиці?

Нагадаємо, що передбачуваність правозастосування пропонується оцінювати через частоту скасування рішень судів нижчих інстанцій касаційним судом. Такий підхід дозволяє не лише оцінити стабільність судової практики, а й виявити слабкі місця у законодавстві, які потребують вдосконалення для забезпечення більшої прозорості, чіткості та якості правових норм.

Для визначення цього показника була проведена вибірка зі 115 постанов Верховного Суду у цій категорії справ за період 2018–2024 років. Результати показали співвідношення 54,8% до 45,2%, де 54,8% відображає сталість і прогнозованість правозастосування, а 45,2% – розвиток правозастосування.

Особливо слід звернути увагу на те, що в оглядах № 1 і 2 Верховного Суду у цій категорії справ було представлено 22 постанови, де співвідношення становить 54,55% до 45,45%, тобто похибка становить менше 1%. Однак навіть із врахуванням допустимої похибки показник стабільності правозастосування (54,8%) залишається нижчим за середній зведений показник по всіх касаційних судах у складі Верховного Суду, який становить 60,4%.

Результати аналізу показали, що застосування ч. 2 ст. 61 КУзПБ демонструє певну стабільність правозастосування у 54,8%, але водночас виявляється простір для невизначеності та розвитку правозастосовної практики у 45,2%. Це підкреслює потребу в подальшому вдосконаленні судової практики та законодавчих норм для підвищення передбачуваності. У цьому контексті важливо з'ясувати, як можна досягти більшої прогнозованості в застосуванні цієї норми, наближаючи судову практику до «ідеального стандарту» 70/30%, який забезпечує оптимальне співвідношення стабільності та розвитку правозастосування.

Виклики законодавства та шляхи вдосконалення

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Однак конструкція цього положення не містить чітких критеріїв доведення до банкрутства, що ускладнює визначення необхідних доказів для підтвердження цього факту. Така вада законодавства призводить до наявності суперечностей і створює умови для нестабільності судової практики. Як наслідок, судова практика демонструє співвідношення 54,8% стабільності правозастосування та 45,2% розвитку, оскільки неможливо визначити вичерпний перелік доказів для об’єктивної сторони правопорушення, що є необхідним для притягнення особи до субсидіарної відповідальності. Така ситуація не дозволяє інвесторам і кредиторам точно прогнозувати поведінку суду, що обмежує інвестиційну привабливість ведення бізнесу в Україні.

З метою покращення показника передбачуваності застосування ч. 2 ст. 61 КУзПБ у правосудді, здійснимо аналіз умов субсидіарної відповідальності через призму економічного аналізу права. Такий підхід дозволяє не лише оцінити ефективність поточної практики, а й визначити ключові умови для її вдосконалення, що сприятиме забезпеченню стабільності, прогнозованості та підвищенню інвестиційної привабливості правового середовища.

Економічний підхід до субсидіарної відповідальності: оптимізація та стабільність правового середовища

Економічна модель деліктного права базується на принципі, згідно з яким витрати на запобігання шкоди повинні бути не меншими за вартість цієї шкоди, щоб визначити умови та розмір відповідальності. Такий підхід передбачає порівняння витрат на запобігання шкоді з фактичною вартістю потенційних збитків. Якщо витрати на запобігання шкоди виявляються меншими за можливі збитки, це дає економічне підґрунтя для покладання юридичної відповідальності. Відповідальність розподілятися пропорційно між боржником і кредитором, з урахуванням фактичних витрат на запобігання шкоди.

Економічний аналіз права орієнтований на вивчення того, як економічні стимули можуть впливати на правову поведінку учасників правовідносин. У контексті субсидіарної відповідальності важливо створити економічні стимули, які забезпечать прогнозованість правових наслідків для боржника та кредитора, а також сприятимуть підтриманню стабільності правового середовища.

Іншими словами, якщо боржник сплатив на запобігання боргу більше, ніж кредитор, це може бути підставою для звільнення від субсидіарної відповідальності або її зменшення. Ось чому:

Економічний принцип. В рамках економічного аналізу права існує концепція, згідно з якою сторона, яка інвестує більше ресурсів у запобігання шкоди (або банкрутству), несе менший ризик відповідальності. У разі банкрутства, якщо боржник витратив більше на заходи, спрямовані на покриття боргів, покращення фінансового стану або стабільність бізнесу, він фактично бере на себе більшу частину фінансового навантаження, що свідчить про його прагнення усунути фінансові проблеми, що дає підстави для зменшення або звільнення від субсидіарної відповідальності. Аналогічно, кредитор, який витрачає значні ресурси на забезпечення своїх прав та запобігання збиткам, також має нести відповідальність пропорційно витраченим зусиллям. У цьому контексті відповідальність повинна пропорційно розподілятися між боржником і кредитором залежно від їхніх зусиль і ресурсів, витрачених на запобігання фінансовим труднощам.

Принцип справедливості. Якщо боржник діє добросовісно та вживає заходи для вирішення фінансових проблем, наприклад, через додаткові інвестиції або зміни в управлінні, це свідчить про його відповідальність і прагнення уникнути банкрутства. Однак якщо кредитор не вживає подібних заходів, не проявляє ініціативи щодо мінімізації збитків або не робить спроб стабілізувати ситуацію (наприклад, не пропонує реорганізацію боргу або не запитує додаткові гарантії повернення боргу), то його відповідальність не повинна бути меншою за відповідальність боржника. Адже, у разі пасивності кредитора, відповідальність за ситуацію лежить, переважно, на боржнику, який несе основний тягар запобігання негативних наслідків.

Принцип пропорційності відповідальності передбачає, що справедливість у випадку субсидіарної відповідальності має базуватися на порівнянні витрачених ресурсів для мінімізації збитків і запобігання банкрутству. Якщо боржник вживає більше заходів і витрачає значніші кошти для забезпечення фінансової стабільності підприємства, це повинно бути підставою для зменшення або навіть скасування його відповідальності перед кредитором, оскільки він уже зробив значний внесок у зменшення негативних наслідків ситуації.

З юридичної точки зору, якщо законодавство визначає, що субсидіарна відповідальність може бути застосована лише за умови недостатності майна боржника та за відсутності необхідних запобіжних заходів з боку кредитора, то боржник, який вже вживав значні ресурси для забезпечення своєї платоспроможності, має право на зменшення або скасування своєї відповідальності. Це відображає справедливий підхід до правовідносин між боржником і кредитором, де враховуються вже здійснені зусилля боржника щодо стабілізації фінансового становища.

Економічний підхід до субсидіарної відповідальності, що базується на пропорційності витрат на запобігання банкрутству, справедливості щодо зусиль кожної зі сторін та юридичній відповідальності, стимулює як боржника, так і кредитора до більш активних і обґрунтованих дій на етапі запобігання фінансовій кризі. Врахування витрачених ресурсів дозволяє забезпечити справедливий розподіл відповідальності, що, у свою чергу, сприятиме оновленій філософії банкрутства, де основним акцентом стає не лише відшкодування збитків, а й стимулювання своєчасних заходів для збереження платоспроможності підприємства. Такий підхід покликаний зменшити ризики банкрутства через відповідальні управлінські рішення і забезпечити стабільність правового середовища для інвесторів та кредиторів.

Практичне застосування економічного підходу до субсидіарної відповідальності: приклади та аналіз

Припустимо, що боржник витратив на заходи з запобігання боргу у сумі 1 млн. грн – 50 тис. грн, а кредитор – 60 тис. грн. У такому разі загальна вартість витрачених запобіжних заходів становить 110 тис. грн.

Частка витрат боржника на запобігання складає 45,45% (50000 / 110000 * 100), а частка витрат кредитора – 54,55% (60000 / 110000 * 100).

Згідно з принципом пропорційності, розмір відповідальності боржника визначається на основі його частки у загальних витратах на запобігання. Оскільки боржник витратив менше, його відповідальність буде більшою. Таким чином, відповідальність боржника за потенційні збитки у розмірі 1 млн грн складає: 54,55% (100% - 45,45%), відповідно 1 млн грн × 54,55% = 545 500 грн.

Отже, боржник не несе відповідальність за решту суми, та вважається погашеною. Такий підхід, заснований на економічному принципі пропорційності, дозволяє справедливо розподілити відповідальність між сторонами, враховуючи їх внесок у запобігання можливим збиткам. Це не лише стимулює сторони до раннього вжиття заходів для уникнення банкрутства, а й сприяє зменшенню навантаження на ліквідаційну масу боржника під час проведення ліквідаційної процедури, що в свою чергу підвищує ефективність відновлення платоспроможності підприємства. Водночас введення економічного підходу до визначення субсидіарної відповідальності значно спрощує доказову базу. Використання чітких критеріїв для оцінки витрат на запобігання збитків і їх пропорційного розподілу між боржником і кредитором забезпечує прозорість і передбачуваність судових рішень, що сприяє стабільності правового середовища та зменшує ризики банкрутства.

Проект закону: впровадження економічного підходу до субсидіарної відповідальності

Чинна редакція положення КУзПБ

"Стаття 61. Повноваження ліквідатора

2…

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями".

Запропонована редакція положення КУзПБ

"Стаття 61. Повноваження ліквідатора

2…

У разі банкрутства боржника, що настало внаслідок протиправних дій або бездіяльності, а також неналежної чи недобросовісної поведінки його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, зокрема керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки або здатні визначати його дії іншим чином, на зазначених осіб може бути покладена субсидіарна відповідальність за зобов’язаннями боржника у разі недостатності майна боржника.

При визначенні розміру субсидіарної відповідальності боржника суд зобов'язаний враховувати витрати, понесені учасниками процесу на вжиття заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, забезпечення стабільності підприємства та мінімізацію ризиків виникнення фінансової неспроможності. У разі, якщо витрати на запобіжні заходи, здійснені боржником, перевищують витрати кредитора, відповідальність боржника підлягає зменшенню пропорційно до частки витрачених коштів у загальному обсязі. При цьому сума субсидіарної відповідальності не може перевищувати загальний розмір завданих збитків, що підлягають компенсації".

Запропоновані зміни до статті 61 КУзПБ стосовно субсидіарної відповідальності передбачають врахування витрат на запобіжні заходи, здійснені як боржником, так і кредитором, що дозволить справедливо розподіляти відповідальність на основі їх внеску у запобігання банкрутству. Ці зміни забезпечать зменшення відповідальності боржника, якщо він витратив більше ресурсів на забезпечення стабільності підприємства, що стимулює сторони до раннього вжиття заходів і підвищує ефективність відновлення платоспроможності.

Висновки

1. Впровадження методології економічного аналізу права та правозастосування відкриває нові можливості для переосмислення традиційних підходів до ефективності правового регулювання. Це дозволяє визначити вимірювані критерії для оцінки правових норм, що стають більш зрозумілими та керованими в контексті їх впливу на економічні процеси.

2. Запропонований підхід може бути корисним для Верховного Суду в контексті оцінки єдності судової практики, а для Верховної Ради — у вдосконаленні якості та прогнозованості законодавства. Надання Пленуму Верховного Суду повноважень щодо розробки та затвердження методики єдності судової практики відповідає ідеї статті 71 Закону України «Про правотворчу діяльність», що дозволяє звертатися до суб’єкта правотворчої діяльності з пропозицією щодо вдосконалення законодавства на основі аналізу судової практики. Впровадження індикатора передбачуваності правозастосування може бути поширене на інші категорії справ і сприятиме підвищенню єдності судової практики, що в свою чергу позитивно вплине на ефективність правотворчості в законодавчій діяльності.

3. Застосування економічного аналізу права банкрутства дозволить значно підвищити прозорість та прогнозованість правового регулювання. Використання економічних підходів для визначення субсидіарної відповідальності сприятиме створенню чітких критеріїв для судів та учасників процесу, що забезпечить справедливий і обґрунтований розподіл відповідальності. Це, у свою чергу, дозволить досягти більш ефективного правозастосування, знижуючи правову невизначеність і стимулюючи учасників ринку до вжиття превентивних заходів для запобігання банкрутствам.

Закон і Бізнес