Право на землю та її використання, скарга на виконавця — огляд КЦС

Правило переходу права власності на частину земельної ділянки до особи, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди, не застосовується, якщо об’єкт нерухомості розміщений на ділянці, що належить до земель державної або комунальної власності.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи постанову апеляційного суду у справі №153/1548/23 в частині задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права на отримання у власність земельної ділянки, інформує «Закон і Бізнес».

Цій спір виник через відмову міської ради в задоволенні клопотання позивача про передачу у власність земельної ділянки, на якій розташована придбана в міськради на аукціоні стоматологічна поліклініка. Водночас міськрада роз’яснила право викупу цієї ділянки на підставах стст.128, 134 ЗК, що, на думку позивача, суперечить ст.120 та ч.2 ст.134 ЗК.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив. Апеляційний суд це рішення скасував, визнав за позивачем право на отримання у власність спірної ділянки в порядку ст.120 ЗК і зобов’язав міськраду повторно розглянути заяву.

Своєю чергою, КЦС зазначив, що ст.121 ЗК визначено вичерпний перелік категорій земельних ділянок державної або комунальної власності та їх розміри, які громадяни України мають право набути шляхом безоплатної передачі їм у власність. Натомість, цією нормою права не передбачено можливості набуття права власності на ділянку (як набувачем об’єкта малої приватизації) в порядку безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров’я та соціальної допомоги.

З огляду на те, що спірна ділянка не підлягає продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах), КЦС зауважив, що позивач має переважне право на викуп цієї ділянки або права на неї чи оренди без проведення земельних торгів (чч.1, 2 ст.134 ЗК).

Крім цієї справи, в огляд практики КЦС за серпень 2024 року включено низку інших. Так, у спорах, що виникають із питань захисту права власності, зазначено, що право спільної власності багатоквартирного будинку здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а тому створення на прибудинковій території певних об’єктів (зокрема, бетонні сходи, пандус із бетону, бруківка, що прилягає до сходів та пандуса) має проводитися тільки за згодою співвласників і за умови, що такі об’єкти не призведуть до порушень прав інших співвласників у багатоквартирному житловому будинку.

У спорах, що виникають із трудових правовідносин, констатовано, що пропозиція обійняти інші посади не є зміною істотних умов праці. Факт скорочення внаслідок об’єднання структурних підрозділів виключає можливість звільнення працівника, який обіймав таку посаду, за п.6 ч.1 ст.36 КЗпП, оскільки відсутні передбачені ч.3 ст.32 КЗпП обставини.

Крім того, КЦС висловився щодо застосування норм процесуального права, вказавши, що вимоги про оспорення акта й постанови державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу є спором про право цивільне, пов’язані, зокрема, з належністю майна особі, незалежно від того, хто оспорює такі акти та постанови (боржник чи інша заінтересована особа), тому до таких вимог застосовуються загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред’явлення позову.

А у спорах щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця звернено увагу, що наявність протягом тривалого часу арештів, накладених з метою виконання судового рішення, за умови відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Закон і Бізнес