Так, на переконання італійців, має виглядати «оригінальна» карбонара.
Кажуть, що про смаки не сперечаються. Але коли одну з найбільш шанованих італійцями страв закатали в консервну банку, це викликало бурхливу реакцію і навіть звинувачення в «кулінарному злочині».
Так в Італії відреагували на новинку від американської компанії Heinz, яка випустила новий продукт — спагетті карбонара в жерстяній банці, пише «Закон і Бізнес» із посиланням на Euronews.
У розмові з The Times, шеф-кухар ресторану Pipero у Римі, відміченого зірками Мішлен, заявив, що нова консервована паста настільки огидна, що рівносильна «котячому корму».
Для істинного італійця список кулінарних гріхів безмежний. Найстрашніші можна звести до трьох: використання свинини, якщо це не гуанчіалі (перчена свиняча щока), отримана від особливої породи свиней, додавання часнику і, що найжахливіше — вершків. Таким чином, Heinz зробив щонайменше дві страшні помилки: соус з панчеттою, плюс вершки. До цього додалася ще одна провина — саме консервування карбонари.
Будь-який італійський шеф-кухар скаже, що до складу карбонари входять лише 5 інгредієнтів: паста (зазвичай спагетті або, як варіант, букатіні), гуанчіалі, сир Пекоріно Романо, яєчні жовтки та чорний перець.
Однак деякі вважають, що італійці не повинні бути такими консервативними. Тим більше, що, згідно з дослідженнями, найстаріший із збережених рецептів карбонари родом зовсім не з Італії. Він узятий з куховарської книги Чикаго 1952 року. У рецепті замість «священного» гуанчіалі використовується бекон.
Проте італійці пристрасно захищають свою знамениту страву. Вони стверджують, що істинним попередником карбонари є неаполітанська cacio e uova, паста, приготована з розтопленим салом, збитими сирими яйцями і сиром. Рецепт міститься у неаполітанській куховарській книзі Іполито Кавальканті 1839 року.
Італійські видання, зокрема, La Stampa, згадують про карбонару вже в 1950 році часто як про римську страву, що популярна серед американських військових.
Втім, протягом багатьох років у рецепт карбонари все ж таки додавали і прибирали інгредієнти на свій розсуд. Хоча до консервування все ж таки не доходило…