Коли настає час для субсидіарної відповідальності, уточнив ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Право ліквідатора/ кредитора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об’єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами.
Такого висновку дійшла судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі №906/1155/20, інформує «Закон і Бізнес».
Уцій справі ліквідатор у межах справи про банкрутство звернувся з позовом до керівника боржника та його засновника про покладення на них субсидіарної відповідальності відповідно до ст.61 КзПБ і стягнення суми загальної заборгованості перед кредиторами.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що не настав момент, з яким за законом у ліквідатора виникає право ініціювати питання про покладення субсидіарної відповідальності.
Своєю чергою, КГС зазначив, що саме наявність негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.
Розмір вартості ліквідаційної маси має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, в деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.
Тож розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності та підлягає стягненню із суб’єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів і здійснив розрахунок із визнаними у справі кредиторами.
Сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст. 64 КзПБ, однак залишилася непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності, зауважив КГС.
Натомість, наголосив ВС, передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності — до задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, із встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб’єктів і суб’єктивної сторони відповідного правопорушення.
У питанні щодо обчислення позовної давності при застосуванні субсидіарної відповідальності КГС відступив від правової позиції, раніше викладеної в його постановах від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 2.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, відповідно до якої ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тією обставиною, яка свідчить, що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи — боржника та визначає початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.