Мету віндикації від добросовісного набувача у справі про банкрутство пояснив ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Віндикація в межах провадження у справі про банкрутство є не лише способом консолідації ліквідаційної маси, оскільки захист права власності боржника також презюмується.
Такого висновку дійшла судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, скасовуючи попередні рішення у справі №910/5808/20, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі ліквідатор у межах справи про банкрутство звернувся з позовом до фізичних осіб про витребування земельних ділянок на користь боржника.
Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, в задоволенні позову відмовлено з мотивів того, що витребування спірних ділянок призведе до непропорційного втручання у право власності добросовісних набувачів.
Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, КГС зазначив, що легітимною метою в разі витребування арбітражним керуючим (ліквідатором) нерухомого майна від набувача такого майна на підставі ч.1 ст.388 ЦК можна вважати судовий нагляд у процедурах банкрутства та нагляд за дотриманням інтересів кредиторів щодо збереження об’єктів ліквідаційної маси, а також інтересів боржника щодо задоволення грошових вимог кредиторів.
При цьому значення віндикації від добросовісного набувача в межах провадження у справі про банкрутство не може розглядатися лише як спосіб консолідації ліквідаційної маси, оскільки захист права власності боржника з урахуванням ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, презюмується. Такий захист спрямований на запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням безперешкодного користування своїм майном саме власником, у тому числі власником, який є боржником у провадженні у справі про банкрутство, оскільки такий власник майна наділений, зокрема, правом на погашення власних боргів за рахунок належного йому майна. Повернення майна може прямо вплинути як на діяльність юридичної особи-боржника загалом, так і на права керівників юридичної особи, її засновників та учасників.
Водночас у «горизонтальних» відносинах — відносинах між боржником у справі про банкрутство та набувачем майна, що витребовується до ліквідаційної маси боржника, положення конвенції застосовуються лише у тій межі, що не суперечить суті правозахисних відносин, а не в усіх випадках витребування майна у набувача в процедурах банкрутства.
Для здійснення контролю за користуванням майном із метою захисту суспільного інтересу або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів суди повинні, зокрема, визначити підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, зіставити вартість цього майна з майновим станом особи-відповідача, установити цільове призначення цього майна та обставини його використання, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин і їхні фактичні наміри щодо цього майна тощо.
Визначення таких обставин безпосередньо впливає на рішення суду за наявності прямо встановленого вибуття спірного майна поза волею власника та набуття майна добросовісним набувачем за відплатним правочином, оскільки дасть змогу визначити, чи є таке втручання пропорційним його меті.
Водночас КГС зауважив, що суди не встановили, чи наявна у вимозі ліквідатора легітимна мета, також не встановили важливість спірних ділянок для відповідачів, цільове призначення цього майна та обставини його використання (з якою метою відповідачі його придбали), вплив втрати такого майна на їхній майновий стан та можливість компенсації відповідачам вартості такого майна, волевиявлення учасників правовідносин та їхні фактичні наміри щодо цього майна тощо.