Коли апеляцію на заочне рішення має бути залишено без розгляду — новий висновок ВП ВС

Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду, а не без задоволення.

На цьому наголосила Велика палата Верховного Суду у справі №756/11081/20, відступивши від власного висновку, висловленого раніше, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі відповідач подала апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції. У грудні 2022 року апеляційний суд повернув цю скаргу та роз’яснив право на звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення відповідно до ст.285 ЦПК.

У січні 2023 року відповідач звернулася до місцевого суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просила скасувати заочне рішення цього суду від 1.06.2021, а також поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, у задоволенні клопотання про поновлення строку відмовив, а заяву залишив без розгляду, оскільки відсутні поважні обставини, які об’єктивно перешкоджали відповідачці звернутися до суду із заявою у визначений законом строк.

У касаційній скарзі зазначалося, зокрема, що суди не врахували правового висновку, викладеного в постанові ВП ВС від 9.11.2021 у справі №214/5505/16, згідно з яким місцевий суд не наділений повноваженням залишати заяву про перегляд заочного рішення без розгляду.

Своєю чергою, ВП ВС звернула увагу, що установлений ч.2 ст.284 ЦПК строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення — один з інструментів забезпечення принципу правової визначеності.

Як пояснила ВП ВС, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати ст. 127 ЦПК, в якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Передбачені ч.3 ст.287 ЦПК повноваження суду першої інстанції (зокрема, залишити заяву без задоволення) стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (у тому числі, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи й доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються в ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

З огляду на викладене ВП ВС відступила від висновку, викладеного в постанові від 9.11.2021 у справі №214/5505/16, та сформулювала висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч.2 ст.126 ЦПК, а не без задоволення.

Погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, ВП ВС указала, що оскільки відповідач була достеменно обізнана про наявність судового провадження у справі, в судові засідання не з’являлася, пізніше була обізнана про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого в цій справі, то суд першої інстанції обґрунтовано піддав сумніву об’єктивну неможливість подати заяву про перегляд заочного рішення раніше 11.11.2022. Окрім цього, ВП ВС зауважила, що подання відповідачкою всупереч визначеному законом процесуальному порядку апеляційної скарги на заочне рішення, а не заяви про його перегляд до суду першої інстанції після отримання його копії не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання заяви.

Закон і Бізнес