Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Астрент — це санкція за неповагу до правосуддя та спротив виконанню судового рішення, а не форма стягнення чи відшкодування збитків перед позивачем (стягувачем).
На це звернула увагу Велика палата ВС у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, інформує «Закон і Бізнес».
ВП ВС нагадала, що у правовій доктрині астрент (від лат. аdstringere — примус, фр. l'astreinte — штраф) розуміють як грошову суму, яку присуджує суд за невиконання (несвоєчасне виконання) рішення суду.
Санкція ж ч.10 ст.238 ГПК (чч.10, 11 ст. 265 ЦПК) не є самостійним і новим видом заходів відповідальності, на відміну від астренту як судової неустойки. Їх єдина схожість — пеню чи відсотки суд ухвалює нараховувати на майбутнє — на період після постановлення судового рішення.
Водночас нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення що суд вчиняє лише на вимогу позивача, а не за власною ініціативою. Також є недопустимою вказівка у судовому рішенні про одночасне нарахування відсотків і пені за весь період до виконання відповідного судового рішення, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам ч.10 ст.238 ГПК (чч.10, 11 ст.265 ЦПК).
Наявність обставин, які можуть слугувати підставою для зменшення розміру відсотків або пені (ч.3 ст.551 ЦК, ст.233 ГК), не може слугувати безумовною підставою для відмови в застосуванні правил щодо нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду.
У господарських зобов’язаннях строк нарахування пені на підставі ч.10 ст.238 ГПК не повинен перевищувати шести місяців, якщо інший строк не встановлений спеціальним законом (ч. 6 ст. 232 ГК).