Чи поширюються на цінні папери норми щодо договорів позики — ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
При укладанні договорів купівлі-продажу цінних паперів між сторонами виникають грошові зобов’язання на підставі правовідносин позики, до яких повинні застосовуватися загальні правила з урахуванням особливостей що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів.
Такий висновок зробив Касаційний господарський суд, залишаючи в силі попередні рішення у cправі №910/20302/21, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі ПАТ «Дельта Банк» звернулося з позовом до Державної іпотечної установи про стягнення відсоткового доходу за облігаціями, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати відсоткового доходу, 3% річних та інфляційних втрат за порушення строку оплати вартості облігацій у загальному розмірі понад 225,7 млн грн.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено. Ці рішення мотивовані тим, що оскільки термін погашення облігацій є таким, що настав, то настали й строки для сплати відсоткового доходу за облігаціями.
Своєю чергою, КГС нагадав, що відносинам, які виникають при обігу цінних паперів, зокрема облігацій, притаманні властивості правовідносин позики, а саме:
1) передача однією стороною (власником (першим власником) облігацій) іншій стороні (емітенту) коштів (грошей);
2) обов’язок сторони, яка одержала кошти (емітента), повернути стороні, яка надала такі кошти (власникові (першому власникові) облігацій), таку ж суму коштів (вартість облігацій) та сплатити дохід за такими облігаціями.
Приписи п.2 ч.1 ст.195 ЦК та норми закону «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачають, що облігація (як цінний папір) є документом, який посвідчує (підтверджує) відносини позики між власником облігації та емітентом. Грошові зобов’язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов’язання, можуть виникати з підстав, встановлених ст.11 ЦК і ст.174 ГК.
Тож КГС дійшов висновку, що у зв’язку з укладанням між ПАТ і Державною іпотечною установою договорів купівлі-продажу цінних паперів суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків, що між позивачем та відповідачем виникли грошові зобов’язання на підставі правовідносин позики. Тож до таких правовідносин повинні застосовуватися загальні правила позики, зокрема ті, які визначені в §1 гл.71 ЦК, з урахуванням особливостей відносин, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів.
Крім того, на момент вчинення відповідачем правочинів із зарахування зустрічних однорідних вимог існувала заборона в розумінні ст. 602 ЦК на таке зарахування. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяв Державної іпотечної установи.