Привласнення вилучених грошей, держзрада та інші питання — в огляді ККС

Невиконання службовою особою прокуратури обов’язку, вимоги про повернення майна, вилученого під час розслідування кримінального провадження, свідчить про закінчення привласнення.

На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, залишаючи в силі попередні рішення у справі №758/6794/18, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі старшого слідчого в особливо важливих справах ГПУ визнано винуватим у тому, що він при проведенні розслідувань кримінальних правопорушень під час проведення обшуку відшукав і вилучив, крім іншого майна, кошти, вніс їх до протоколу слідчої дії, однак гроші не облікував та до уповноваженої банківської установи для зберігання не передав, а привласнив шляхом зловживання службовим становищем.

Вироком ВАКС особу засуджено за ч.3 ст.191; ч.4 ст.191; ч.5 ст.191 КК. Апеляційна палата ВАКС змінила цей вирок та на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК кримінальне провадження у частині засудження за ч.3 ст.191 КК (за епізодом заволодіння ним накопичувачем на жорстких магнітних дисках) скасувала. Також суд апеляційної інстанції пом’якшив призначене особі покарання і зменшив розмір стягнутих процесуальних витрат.

Своєю чергою, ККС зазначив, що суди попередніх інстанцій перевірили та визнали безпідставними доводи сторони захисту про відсутність у діях працівника ГПУ корисливого мотиву. Адже якщо службова особа прокуратури здійснює розслідування кримінального провадження з метою збагачення за рахунок матеріальних цінностей, здобутих під час такого розслідування, то це свідчить про наявність у її діях саме корисливого мотиву як ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК, а не ознак службової недбалості, визначених ст.367 КК.

Крім цієї справи, до огляду практики ККС за квітень 2024 року увійшли низка інших. Зокрема, акцентовано, що дії, передбачені чч.1 чи 2 ст.114² КК, вчинені з метою надання державі, що здійснює збройну агресію проти України, або її представникам інформації щодо переміщення, руху та розташування ЗСУ, підрозділів Державної прикордонної служби та інших військових формувань, мають кваліфікуватися за ст.111 КК як державна зрада у формі надання допомоги іноземній державі або її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, якщо ці дії вчинені громадянином України, а відповідні відомості не є державною таємницею.

Також констатовано, що відповідно до вимог п.21 ч.1 ст.3, ч.3 ст.33 КПК Верховний Суд наділений повноваженнями щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду України, який за КПК 1960 року виконував функції суду касаційної інстанції стосовно рішення апеляційного суду, постановленого останнім як судом першої інстанції.

Крім того, відзначено, що суд касаційної інстанції, установивши, що ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги на рішення щодо обрання (продовження) запобіжного заходу постановлена з порушенням приписів п.4 ч.3 ст.399 КПК, відповідно до п.1 ч.1 ст.438 цього кодексу скасовує оскаржену ухвалу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставі п.2 ч.1 КПК.

У разі скасування прокурором постанови слідчого, дізнавача чи прокурора про закриття кримінального провадження, в якому жодній особі не було повідомлено про підозру, у зв’язку з її незаконністю та необґрунтованістю, період з моменту ухвалення постанови про закриття кримінального провадження до моменту її скасування не включається до строку досудового розслідування.

Закон і Бізнес