За оскарження ухвали суду щодо бездіяльності виконавця судовий збір не повинен сплачуватися — КС

Особа, яка сплатила судовий збір й домоглася ухвалення на її користь обов’язкового судового рішення, не повинна додатково сплачувати судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням цього рішення.

На цьому наголосив другий сенат Конституційного Суду в рішенні від 13.05.2024щодо неконституційності окремих приписів закону «Про судовий збір», інформує «Закон і Бізнес».

Як зазначив КС, приписами ч.2 ст.3, пп.9 п.1 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір» від 8.07.2011 №3674-VI встановлено обов’язок стягувача у виконавчому провадженні сплачувати судовий збір за подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи виконавчої служби за зверненням з апеляційною чи касаційною скаргою на ухвалу судді, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця.

У цьому рішенні Суд наголосив на значущості приписів чч.1, 2 ст.55 Конституції щодо права кожного захищати в судовому порядку свої права і свободи, що зазнають порушення або утиску внаслідок рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень, а також вказав, що приписи третього речення ч.2 ст.3, ст.8, чч.1, 2 ст.55 Основного Закону зобов’язують державу запровадити на законодавчому рівні такий юридичний механізм реалізації права особи на судовий захист, який забезпечуватиме процесуальні можливості для реального захисту та поновлення порушених прав і свобод.

КС зауважив, що право на судовий захист, установлене ч.1 ст.55 Конституції, слід розглядати у зв’язку з основними засадами судочинства, визначеними приписами ч.2 ст.129 Конституції, та з урахуванням права на справедливий суд (складником якого є обов’язок держави виконати судове рішення), ґарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як його тлумачить Європейський суд із прав людини.

Суд констатував, що оспорюваними приписами закону №3674-VI здійснено необґрунтоване втручання в право стягувача на доступ до суду. Адже особа, оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції, намагається насамперед усунути наслідки порушення її прав, спричинені невиконанням судового рішення.

Тож КС указав, що законодавець не діяв відповідно до принципів справедливості, розумності, пропорційності, забезпечення балансу між інтересами держави в стягненні судового збору та інтересами заявника щодо доступу до правосуддя. З огляду на це дійшов висновку, що ч.2 ст.3, пп.9 п.1 ч.2 ст.4 закону №3674-VI є такими, що суперечать ч.1 ст.8, чч.1, 2 ст.55, ст.129¹ Конституції.

Визнані неконституційними приписи втратять чинність через 6 місяців із дня ухвалення цього рішення.

Закон і Бізнес