Вимагати повернення добровільно сплачених грошей недобросовісно — ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Якщо особа сплатила гроші, знаючи, що в неї відсутній обов’язок для їх сплати, а згодом вимагає їх повернення, то безпідставно набуті кошти не підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК.
Такий висновок зробив Касаційний цивільний суд, скасувавши попередні рішення у справі №127/12240/22 та відмовивши в задоволенні позову про стягнення безпідставно набутих грошей, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі позивач вказував, що вони з відповідачем усно домовилися про створення та фінансування спільного бізнес-проекту. Тому він здійснив кілька переказів на картковий рахунок відповідача. Але відповідач не виконав свої зобов’язання. Тож позивач вважав, що перераховані відповідачеві кошти набуті останнім безпідставно та підлягають поверненню.
Суд першої інстанції, рішення якого залишив без змін апеляційний суд, задовольнив позов, стягнув з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти.
Проте КЦС зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про те, що гроші, які належали позивачу, набуті відповідачем без достатньої правової підстави, а тому наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК.
Колегія суддів зазначила, що тлумачення стст.1212, 1215 ЦК свідчить, що при визначенні того, чи підлягають поверненню потерпілій особі безпідставно набуті кошти, слід враховувати, що акти цивільного законодавства мають відповідати змісту загальних засад, зокрема добросовісності.
В основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Суди не звернули уваги, що безпідставно набуті кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов’язання (відсутній обов’язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
У справі, яка переглядається, позивач перераховував відповідачу кошти тривалий час, а саме півроку, регулярно, різними сумами (всього було 37 платежів), зазначаючи, що призначенням платежу є поповнення карткового рахунку відповідача. Оскільки позивач не був зобов’язаний перераховувати кошти з огляду на відсутність договірних відносин із відповідачем щодо створення спільного бізнесу, а також будь-яких інших зобов’язань, проте здійснював ці платежі протягом тривалого часу, регулярно, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.