Коли звільненому посадовцю не слід платити вихідну допомогу — ВС
Звільнення у випадку припинення повноважень посадових осіб з одночасним призначенням на цю саму посаду і на тому самому підприємстві не є підставою для виплати вихідної допомоги за ст.44 КЗпП.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи постанову апеляційного суду та залищаючи в силі рішення суду першої інстанції у справі №202/3322/22, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі позивач вказував, що в липні 2017 року його було звільнено з посади голови правління ПАТ у зв’язку з припиненням повноважень посадових осіб згідно з п.5 ст.41 КЗпП. Тож на підставі ст.44 КЗпП йому мала бути виплачена вихідна допомога. Проте при підготовці документів для виходу на пільгову пенсію з’ясувалося, що така допомога не була нарахована та виплачена.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив. Апеляційний суд скасував це рішення та задовольнив позов, вказавши, що позовні вимоги в цій справі стосуються не наявності та розміру заборгованості із заробітної плати, а виплати вихідної допомоги, на яку він має право на підставі ст. 44 КЗпП, наданий розрахунок якої не спростований.
Своєю чергою, КЦС зазначив, що згідно зі ст.44 КЗпП у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п.5 ч.1 ст.41 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. Отже, основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку нової роботи.
У цій справі встановлено, що рішенням наглядової ради ПАТ вирішено припинити повноваження голови та члена його правління і обрати позивача головою та членом правління ПАТ строком на три роки. Тобто наглядова рада відповідача прийняла рішення як про припинення повноважень позивача на посаді голови правління, так і про обрання його знову на цю саму посаду.
КЦС зауважив: очевидно, що позивач станом на день видання наказу про звільнення був обізнаний про призначення його на цю саму посаду з наступного дня після звільнення, адже накази видані в один день і за його підписом. З огляду на викладене та з урахуванням основного завдання вихідної допомоги, яким є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи, якого у позивача не було, підстав для виплати йому вихідної допомоги немає.
Колегія суддів також зазначила, що поведінка позивача щодо вимоги надати йому вихідну допомогу через 5 років після видання ним самим як головою правління ПАТ в один день наказів про своє звільнення і прийняття на роботу, тобто без докладання жодних зусиль для пошуку нової роботи, не відповідає принципу добросовісності та свідчить про зловживання правом.