Закон і Бізнес


Чи є належним врученням направлення судового рішення на зазначену стороною електронну адресу — ВП ВС


Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.

21.05.2024 10:17
1929

Надсилання процесуальних документів на електронну адресу, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонена. Однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення


На цьому наголосила Велика палата ВС, скасовуючи ухвалу апеляційної інстанції у справі № 454/1883/22, інформує «Закон і Бізнес».

ВП ВС зауважила, що процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених п.37 гл.2 розд.ІІІ Положення про ЄСІТС.

Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов’язковою для осіб, визначених п.10 Положення про ЄСІТС (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС.

ВП ВС нагадала, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов’язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пп.4, 5 ч.6 ст.272 ЦПК (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.

Водночас, ВП наголосила, що бажання учасника справи (фізичної особи) зазначити у скарзі (заяві) свою особисту електронну адресу, свідчить лише про бажання особи отримувати кореспонденцію від суду додатковим засобом зв’язку, та не звільняє суд обов’язку виконувати вимоги закону, зокрема щодо надіслання рішення суду у порядку, передбаченому ст.272 ЦПК (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції).

З огляду на приписи ЦПК, якими встановлено порядок направлення копій судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси, ВП констатувала обов’язок суду направити копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем вручення якого є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Тож ВП ВС відступила від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду від 28.04.2023 у справі №904/272/22.

Закон і Бізнес