Пеня, передбачена ч.5 ст.10 закону «Про захист прав споживачів», підлягає нарахуванню у разі порушення умов договору виконавцями робіт і надавачами послуг, а не продавцями товарів.
На це звернула увагу об’єднана палата Касаційного цивільного суду, залишаючи без змін попередні рішення у справі №759/9026/21, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі між сторонами був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, за умовами якого позивач зобов’язувався сплатити ЗАТ «Українська будівельна компанія» ціну продажу майнового права, а останнє зобов’язувалося передати майнове право на квартиру.
Посилаючись на те, що відповідач не виконує взяті на себе зобов’язання, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені, передбаченої ч.5 ст.10 закону «Про захист прав споживачів», у межах річної позовної давності, тобто 3% за кожен день прострочення.
ОП КЦС зауважила, що на правовідносини, які виникли на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, стороною яких є фізична особа, метою якої є придбання житла для власних потреб, поширюється дія закону «Про захист прав споживачів».
Проте тлумачення змісту ч.5 ст.10 цього закону дає змогу стверджувати, що її дія поширюється на договори підряду та договори про надання послуг. А способи захисту прав покупця за споживчим договором купівлі-продажу передбачені стст.8, 9 закону.
Також до огляду практики КЦС за березень 2024 року включені й інші справи та правові позиції. Так, у спорах про захист честі, гідності і ділової репутації зазначено, що суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено законом.
У спорах, що виникають з питань захисту права власності, наголошено, що в разі пред’явлення віндикаційного позову належним відповідачем є володілець майна. Якщо під час розгляду справи майно перейшло у володіння іншої особи, у зв’язку з чим суд здійснив заміну відповідача, то пред’явлення позову до попереднього володільця перериває позовну давність і за вимогою до іншої особи.
А у спорах, що виникають із виконання чи невиконання договірних/ недоговірних зобов’язань, вказано, що домовленість між фізичною особою та фізичною особою — підприємцем щодо поставки товару на умовах попередньої оплати без визначення строків передачі товару у власність покупця для побутового (домашнього) використання є усним договором купівлі-продажу, а не договором поставки. Невиконання умов цього договору щодо передачі товару покупцеві, у тому числі в семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, є підставою для його розірвання та нарахування на суму попередньої оплати процентів відповідно до ч.3 ст. 536 ЦК.