Дотримання усталеної судової практики не є дисциплінарним проступком — рішення ДДП ВРП
Натисніть на зображення, аби підписатися на телеграм-канал «ЗіБ» та знати більше про новини судової системи.
Члени другої дисциплінарної палати ВРП відмовили в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Рівненського апеляційного суду Олега Полюховича. Хоча доповідач наполягав на накладанні стягнення.
Таке рішення одноголосно ухвалила ДДП ВРП, не погодившись з пропозицією доповідача Романа Маселка, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі скаржник дорікав судді в постановленні ухвали про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На думку скаржника — поза межами повноважень та ще й за відсутності як сторони захисту, так і сторони обвинувачення та безпосередньо обвинуваченого.
Як пояснив О.Полюхович, під час підготовки кримінального провадження до розгляду, було задоволене клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на 60 діб. Пізніше на цій підставі сторона захисту заявила відвід судді, який не було задоволено як безпідставний.
У касаційній інстанції вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду залишено без змін. Зокрема, визнано безпідставними та неспроможними твердження захисника про неможливість продовження строку тримання під вартою під час підготовчого засідання суддею-доповідачем одноосібно.
Суддя зауважив, що такою була усталена судова практика продовження строку тримання під вартою в суді апеляційної інстанції, про що свідчить низка аналогічних ухвал, які містяться в ЄДРСР. Більше того, ВРП уже розглядала схожі дисциплінарні скарги, і за результатами їх розгляду, зокрема, було відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження.
О.Полюхович наголосив, що його ухвала про продовження строку тримання особи під вартою мала на меті дотримання розумних строків розгляду справи, не спричинила негативних наслідків, оскільки строк тримання під вартою зарахований засудженому в строк відбування покарання.
Доповідач Р.Маселко намагався довести, що суддя порушив права особи, оскільки розглянув клопотання без її участі. Проте суддя відповів, що таке право не є абсолютним, тим більше, що у даному випадку ухвала окремо не оскаржувалася. Тим більше, що вироком суду першої інстанції особа вже була засуджена до 7 років позбавлення волі. Тож його рішенням права засудженого не були жодним чином порушені.
З цим погодилися й всі члени ДДП ВРП, крім доповідача, який пропонував застосувати до О.Полюховича стягнення у вигляді попередження. Але ця пропозиція не знайшла підтримки. Як і пропозиція Р.Маселка дати дозвіл скаржникові на оскарження цього рішення.