Звільнення за булінг, житло для військових та інші питання — в огляді КЦС

Самі по собі заяви батьків без доведення доказами викладених у них обставин щодо дій з боку працівника стосовно учнів, які роботодавець розцінив як булінг, не свідчать про аморальність проступку в розумінні п.3 ч.1 ст.41 КЗпП.

На цьому наголосив Касаційний цивільний суд, скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції у справі №458/394/22, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі відділом освіти було проведене службове розслідування за фактами, вказаними у відеозаписі у Facebook, щодо можливих неправомірних дій, у тому числі булінгу, з боку керівництва та інших працівників Верхньояблунського ЗЗСО І–ІІІ ступенів – ЗДО відносно учнів цього закладу.

За його результатами позивача було звільнено з посади директора за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи на підставі п.3 ч.1 ст.41 КЗпП.

Суд першої інстанції позов частково задовольнив, зазначивши, що факт вчинення булінгу не знайшов підтвердження, а викладені в заявах батьків цих дітей відомості про те, що на уроці математики директор школи вдарив по голові їх дітей, не свідчать про аморальність проступку в розумінні п.3 ч.1 ст.41 КЗпП.

Апеляційний суд це рішення скасував, уважаючи звільнення позивача правомірним.

Натомість КЦС зазначив, що викладені в заявах батьків відомості, з урахуванням типових ознак булінгу, визначених законом, не є належним та достатнім підтвердженням факту булінгу. А роботодавець не встановив конкретних діянь з боку директора, які б полягали у певному вигляді насильства над учнями (психологічне, фізичне), їх систематичності та наявності наслідків у вигляді заподіяння учням психічної та/або фізичної шкоди.

Крім цієї справи в огляд практики КЦС за лютий 2024 року включені низка інших.

Так,  у спорах, що виникають із житлових правовідносин, указано, що на військовослужбовців (зокрема, звільнених із військової служби), а також членів їхніх сімей, які були забезпечені постійним житлом у межах норми (у тому числі, шляхом отримання грошової компенсації за належне житлове приміщення), не можуть поширюватися гарантії, передбачені ст.125 ЖК, при їх виселенні з попередньо наданого на час проходження військової служби тимчасового житла (службового житла чи кімнати в гуртожитку). Ризики, пов’язані з використанням отриманої військовослужбовцем грошової компенсації та порядком й умовами придбання житла, не можуть покладатися на Збройні Сили України та державу загалом, яка належним чином виконала свої обов’язки;

Щодо застосування норм процесуального права акцентовано, що в разі відсутності в матеріалах справи висновку органу опіки та піклування про надання дозволу на припинення частки малолітньої особи у праві власності суд не позбавлений можливості запросити відповідний письмовий висновок. Зазначене є не отриманням нового доказу, а виконанням завдання цивільного судочинства й унеможливлює формальне скасування судового рішення.

Закон і Бізнес