Як принцип неможливості повороту до гіршого діє на практиці, розповів суддя ВС
Натисніть на зображення, аби підписатися на телеграм-канал «ЗіБ» та знати більше про новини судової системи.
Особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.
На таку цікаву справу з практики Верховного суду Нідерландів звернув увагу суддя Касаційного цивільного суду Василь Крат, інформує «Закон і Бізнес».
Принцип заборони повороту до гіршого відомий ще з часів римського права та існував у зв’язку із іншим правилом — tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення.
В одній із справ, яку розглядав ВС Нідерландів, боржник звернувся із касаційною скаргою, в якій вказував про те, що рішення суду апеляційної інстанції суперечить принципу, згідно з яким особа не може бути поставлена в гірше становище внаслідок своєї скарги (reformatio in peius).
У рішенні від 13.01.2023 ВС Нідерландів указав, що обсяг апеляції був обмежений рішенням суду щодо заборгованості за аліментами, які ще не були виплачені, та скасування списання заборгованості у разі недотримання цього зобов’язання. Таким чином, суд не повинен був самостійно погіршувати позицію заявника скарги в тій частині, в якій рішення суду не було оскаржене.
Як приклад застосування даного принципу в національній судовій практиці В.Крат навів постанову від 24.05.2023 у справі №179/363/21.
У цій справі особа просила зобов’язати Магдалинівську селищну раду виділити їй із земельної ділянки площею 6,6 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельну частку (пай) розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів.
Постановою апеляційного суду зобов’язано селищну раду виділити особі із резервного фонду земель запасу ділянку площею 5,06 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проте у касаційній скаргзі особа не погоджується із цією постановою, оскільки вважає, що така ділянка має бути виділена саме із вказаною нею земельної ділянки площею 6,6 га.
У постанові КЦС від 15.03.2023 у справі №201/2288/20 зазначено, що «рішення суду здатне бути джерелом для набуття цивільних прав і обов’язків тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Рішення суду, як правомірна приватноправова конструкція, не повинно використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню для набуття цивільних прав і обов’язків, за відсутності вказівки про це в актах цивільного законодавства».
Касаційний суд зауважив, що принцип заборони повороту до гіршого відомий ще з часів римського права та існував у зв’язку із іншим правилом — tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Тож КЦС зауважив, що особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, якого вона досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги. За таких обставин касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду – без змін.