Як наявність поруч паркану уможливлює дії у стані необхідної оборони, пояснив ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Наявність, зокрема дерев’яного паркану із штахет на місці вчинення злочину, не спростовує версію сторони захисту про можливість відшукання потерпілим штахетини на місці пригоди.
На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, скасовуючи ухвалу апеляційного суду у справі №125/2136/20, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі Особу 1 засуджено за ч.1 ст.122 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст.75 КК звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю один рік.
Згідно з вироком, Особу 1 визнано винним у тому, що він, будучи на водійському сидінні в салоні автомобіля «Chevrolet Aveo», в ході раптово виниклого конфлікту з потерпілим Особою 2 через зауваження від останнього через світло фар автомобіля, здійснив з пневматичного пістолета два постріли в область голови потерпілого. Внаслідок цього потерпілий отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
У касаційній скарзі засуджений стверджував, що діяв в умовах необхідної оборони і захищався від агресивних дій потерпілого, що виразилась у намаганні нанести удар штахетою.
ККС нагадав, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення, визначеним чч.2 та 4 ст.17 КПК. При цьому поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об’єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
Колегія суддів зазначила, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що під час огляду місця події, який було проведено майже опівночі та тривав лише 10 хв., будь-які предмети, в тому числі штахети не відшуковувались. У результаті проведення додаткового огляду місця події більш ніж через місяць констатовано наявність, зокрема дерев’яного паркану із штахет на місці вчинення кримінального правопорушення, що не спростовує версію сторони захисту про можливість відшукання потерпілим штахетини на місці пригоди.
Тож ККС констатував, що інших доказів, які б спростували версію сторони захисту про те, що застосування пневматичного пістолету було здійснено у зв’язку з агресивною поведінкою потерпілого та для захисту від нього, судом не наведено, і, таким чином, твердження засудженого не спростовані «поза розумним сумнівом».
При цьому важливим є доказ поведінки потерпілого безпосередньо перед подією, яка змальована свідками, а саме те, що на зустріч руху автомобіля, під керуванням засудженого, рухався знервований, п’яний потерпілий, який поводив себе агресивно у результаті чого засуджений дістав пістолет та правою рукою показав його потерпілому. Після чого потерпілий відійшов, однак через декілька секунд повернувся з дерев’яною штахетиною в руках та замахнувся нею щоб нанести удар засудженому, а той, у відповідь, вистрелив у бік потерпілого.
Водночас колегія суддів звернула увагу на те, що відповідно до ст.36 КК застосування для захисту засобів, що не відповідають обстановці посягання, не спростовує перебування особи у стані необхідної оборони, але виключає звільнення її від відповідальності, оскільки дає підстави для притягнення до відповідальності за перевищення меж необхідної обороні у випадках, передбачених ч.3 ст.36 КК.