Закон і Бізнес


Відстань має значення

Як вирішуються спори щодо дітей між батьками, коли їх розділяє кордон


Факт проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання.

30.11.2023 15:07
ТИМОФІЙ МИХАЛКОВ
19545

Чи завжди місце перебування батька або дитини матиме вирішальне значення у спорах про участь у вихованні чи позбавленні батьківських прав? Та чи можна посилатись на «незаконність» вивезення дитини без згоди другого з батьків під час війни?


Лік рокам та аліментам

У Вищій школі адвокатури відбувся вебінар «Сімейні спори за участі дітей в умовах воєнного стану: актуальна судова практика». Лектором заходу виступила голова комітету НААУ з сімейного права, адвокат Лариса Гретченко.

Спікер звернулась до статистики щодо розгляду такої категорії спорів. Так, у 2022 році Касаційним цивільним судом розглянуто 1391 касаційну скаргу в спорах, що виникають із сімейних відносин, а станом на 1.10.2023 КЦС розглянуто 1205 таких скарг. Поруч із типовими для цієї категорії справ проблемними питаннями, з’явились і нові виклики та зросла кількість справ, що стосуються:

окремого провадження за заявами про встановлення «нетипових» фактів;

про визначення місця проживання дитини, де позов батька визнається мамою;

заяв про затвердження мирових угод у справах щодо дітей, за змістом яких дитина (діти) проживають з батьком та перебувають на повному його утриманні;

зупинення провадження у справах у зв’язку із перебування сторони у справі в лавах ЗСУ.

Детальніше новизну вирішення спорів Л.Гретченко розглянула на прикладі судової практики. КЦС у постанові від 23.08.2023 у справі №707/1319/22 зазначив, що особа, якій виповнилось 14 років, може сама звернутись до суду із заявою, зокрема про стягнення аліментів.

Однак, поруч із цим, Рівненський апеляційний суд відмовив неповнолітній у видачі судового наказу про стягнення аліментів з батька, оскільки заявниця в даному випадку зобов’язана довести суду факт неналежного виконання батьком, який не позбавлений батьківських прав і зареєстрований з донькою за однією адресою, батьківських обов’язків щодо її утримання. Таке право заявниця може реалізувати в порядку позовного провадження.

Об’єднана палата КЦС у постанові від 10.04.2023 у справі №752/20152/16-ц зазначила, що завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та: безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю, незалежно від того, чи відбувається це в тому самому або у різних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та, відповідно, саме по собі не є підставою для припинення права на утримання (аліменти).

До речі, сам по собі факт досягнення дітьми повноліття до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору не може свідчити про те, що між сторонами був відсутній спір щодо розміру стягуваних на їх користь аліментів на час звернення до суду із цим позовом, а також на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали. Такий висновок міститься у постанові КЦС від 15.11.2023 у справі №522/3680/22. КЦС зазначив, що місцевий суд не мав визначених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК.

«Далекі» родичі

У справах, що стосувались позбавлення батьківських прав, нерідко важливе значення мало місцеперебування того з батьків, кого хотіли позбавити таких прав. Але і відстань між батьком та дитиною не мала вирішального значення.

Так, КЦС у справі №758/9706/18 (постанова від 11.06.2021) розглядав позбавлення батьківських прав відповідача, який проживає на тимчасово непідконтрольній території України. І, не дивлячись на те, що з 2014 року відповідач проживав на непідконтрольній території, а позивач — разом з дочкою в Києві, ВС залишив в силі рішення судів попередніх інстанції та відмовив у задоволенні позову Адже виходив з того, що відповідач від виконання батьківських обов’язків не відмовлявся та робив спроби поспілкуватись з дочкою. Тож місцевий суд дійшов висновку, що відсутні докази винної поведінки відповідача та свідомого нехтування ним батьківських обов’язків.

А в іншій справі — №520/8264/19 (постанова КЦС від 26.04.2022) розглядалась можливість позбавлення батьківських прав особи, яка свідомо змінює країну проживання, не приймає участі у вихованні дітей та у виконанні батьківських обов’язків щодо дитини. Тут ВС також підтримав рішення попередніх інстанцій і дійшов висновку, що суди вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й дійшли обґрунтованого висновку про те, що батько не виконував повноцінно своїх батьківських обов’язків. А періодичне спілкування за допомогою телекомунікаційних систем також не є таким виконанням обов’язків Відтак особа, яка свідомо змінює країну проживання, не приймає участі у вихованні дітей, несе відповідні ризики порушення нормальних життєвих зв’язків та передбачених законом наслідків невиконання батьківських обов’язків, що в даному випадку і відбулось — малолітні діти фактично залишились без батьківського піклування.

Здивував новизною й висновок ОП КЦС у питанні визначення місця проживання дитини у разі її проживання за кордоном (ухвала від 26.09.2023 у справі №607/20787/19). Так, колегія суддів посилаючись на наукові висновки членів Науково консультативної ради при ВС, дійшла висновку, що сама по собі обставина проживання дитини за кордоном (незалежно від того чи вивезена дитина до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання чи після, чи ініційовано провадження щодо вирішення питання про повернення дитини в Україну за правилами Конвенції 1980 року) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання. А факт проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання такої дитини разом з одним з батьків в Україні.

Наступний приклад, який навела спікер, стосується спорів щодо повернення «незаконно» вивезених з України дітей. КЦС у постанові від 12.06.2023 у справі №748/1575/22 встановив, що відсутні законні підстави для заборони виїзду малолітньої дитини за межі України без згоди батька, оскільки позивач не довів створення відповідачем реальної загрози неправомірного вивезення дитини. В ході розгляду справи батько не спростував презумпцію добросовісності та розумності поведінки матері дитини.

Водночас, у разі, якщо позивачу створюються перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні, він не позбавлений можливості вирішення такого спору в порядку, передбаченому ст.159 СК.

Закон і Бізнес