Чи можна вирішити питання витрат на правничу допомогу без виклику сторін — ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Положення ч.4 ст.270 ЦПК про те, що суд може викликати сторони в судове засідання у разі необхідності, не виключають обов’язку повідомити їх про призначення засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи додаткову постанову апеляційної інстанції у справі №202/3681/16, інформує «Закон і Бізнес».
Апеляційний суд розглянув заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи і додатковою постановою частково задовольнив її.
Частинами 3 та 4 ст.270 ЦПК встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом 10 днів із дня надходження відповідної заяви.
Як зазначив КЦС, тлумачення положень ст.270 ЦПК дає змогу дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід’ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне рішення.
У процедурі розгляду заяви про розподіл судових витрат суду належить забезпечити кожній стороні у справі можливість бути повідомленою про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи ч.2 ст.246 ЦПК, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.
Оскільки постанова апеляційного суду по суті спору ухвалена у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, додаткова постанова відповідно до вимог ЦПК має ухвалюватися в такому ж порядку, що й первісне рішення.
Проте, як констатував КЦС, суд апеляційної інстанції розглянув заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи. Це унеможливило надати заперечення проти таких вимог та доводити неспівмірність витрат на правничу допомогу (чч.5, 6 ст.137 ЦПК), а це є порушенням права на справедливий судовий розгляд (ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).