Суддю, який шукає гроші на заставу, дозволили відправити за ґрати — ВРП
Суддя не прибув на засідання ВРП, бо якраз шукав гроші для внесення застави.
Вища рада правосуддя лише надає згоду на тримання під вартою, а не застосовує запобіжний захід. Керуючись таким принципом, ВРП погодила відповідне подання щодо судді, який саме шукає гроші на заставу.
Відповідне рішення ухвалила Рада, розглянувши подання заступника Генерального прокурора стосовно судді Чуднівського районного суду Житомирської області Максима Леська, інформує «Закон і Бізнес».
Нагадаємо, що за твердженням ДБР, суддя входив до злочинної групи, яка через суд отримувала рішення про визнання за підставними особами права власності на земельні паї, що нібито належали померлим особам як працівникам соціальної сфери, або — про спадкування земельних ділянок за особами, які на той момент уже померли.
Місяць тому М.Леську був обраний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 671 тис. грн. Однак, як повідомив адвокат судді, в силу сімейних обстави М.Лесько не встиг вчасно зібрати гроші, а виставлений на продаж автомобіль ще не знайшов покупця. Тож суддя якраз поїхав до родичів, аби позичити гроші. Й, за словами адвоката, до 18 жовтня розраховує внести заставу, тому він просив відкласти розгляд питання.
Однак, у членів Ради — інше бачення ситуації. Мовляв, вони ж не обирають запобіжний захід, а лише надають згоду на взяття під варту. Тож слідчий суддя сам розбереться із часовими межами, а у М.Леська є можливість встигнути внести заставу до того моменту, як розглядатиметься питання про зміну запобіжного заходу.
Також у рішенні ВРП відзначається, що при визначенні ризиків, якими обґрунтовується необхідність взяття під варту, «закон не вимагає неспростовних доказів, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити».
Крім того, Рада нагадала, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, п.175; «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п.32).
До того ж, «суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів», зазначили у ВРП.
Й, з огляду на те, що подання заступника Генпрокурора видалося переконливим та обґрунтованим, члени Ради уможливили своїм рішенням зміну М.Леську запобіжного заходу на взяття під варту.