Про процедуру in absentia, дезертирство і самоволку розповіла суддя ВС
Натисність на зображення, аби підписатися на телеграм-канал «ЗіБ» та знати більше про новини судової системи.
Основною підставою для скасування в касаційному порядку судових рішень у кримінальних провадженнях (майже у 90% випадків) є істотне порушення кримінального процесуального закону.
На це звернула увагу суддя Касаційного кримінального суду Олександра Яновська під час онлайн-практикуму, інформує «Закон і Бізнес».
Зокрема, вона зосередилася, на питанні, пов’язаному з розглядом кримінальних проваджень за процедурою in absentia. «Значна частина кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів здійснюється за процедурою in absentia. Важливо розуміти, що в таких справах особлива увага має бути приділена забезпеченню основоположних засад кримінального провадження, які є суттю та змістом справедливого судового розгляду», — наголосила суддя.
Як приклад навела постанову від 25.01.2023 у справі №225/1957/21. У ній зазначено про те, що порядок здійснення виклику особи під час досудового розслідування та судового розгляду за процедурою in absentia щодо особи, яка перебувала на тимчасово окупованій території та яку обвинувачували у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.1 ст.2583 КК, здійснення спеціальної процедури кримінального провадження (досудового розслідування і судового розгляду) за відсутності обвинуваченого (in absentia) не вважається порушеним, якщо процесуальною підставою для цього слугували ухвала слідчого судді місцевого суду й ухвала місцевого суду, а орган досудового розслідування та місцевий суд вжили не лише прямо передбачених КПК заходів щодо інформування підозрюваної особи про здійснення кримінального провадження шляхом публікації відповідної інформації в засобах масової інформації та в мережі «Інтернет», але й додаткових заходів, які забезпечили ефективне інформування (шляхом направлення листів на електронну пошту).
Також ККС поповнив судову практику позиціями у провадженнях щодо військових кримінальних правопорушень. Зокрема, у постанові від 20.04.2023 у справі №748/1376/20 зазначив, що дії військовослужбовця, який у встановленому законом порядку не був звільнений з військової служби та який не з’явився на службу без поважних причин в умовах особливого періоду (крім воєнного стану) до військової частини у зв’язку з завершенням строку дії контракту, підлягають кваліфікації за ст.407 КК (самовільне залишення військової частини або місця служби). Завершення строку дії контракту автоматично не позбавляє особу статусу військовослужбовця та не звільняє її від виконання обов’язків військової служби. Неотримання військовослужбовцем грошового забезпечення на підставі наказу командира військової частини у зв’язку з самовільним залишенням служби не свідчить про те, що особа припинила військову службу.
А у постанові від 1.12.2022 (справа №297/2178/21) ККС указав, що дезертирство (ст.408 КК) і самовільне залишення військової служби або місця служби (ст.407 КК) є суміжними складами кримінальних правопорушень, які розмежовуються, зокрема, за ознаками суб’єктивної сторони. Обов’язковою ознакою дезертирства є мета ухилитися від військової служби не тимчасово, а назавжди. Водночас військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають). Фактичний строк відсутності в місці служби при дезертирстві може не перевищувати однієї доби, що має значення виключно для призначення покарання.
Детальніше із судовою практикою ККС, сформованою під час дії воєнного стану, можна ознайомитися у презентації О.Яновської.
Захід організований юридичним журналом «Право України» та юридичним порталом Ratio Decidendi.