Чому відступлення права вимоги не є факторингом, пояснила ВП ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Сама по собі різниця між номінальною вартістю права вимоги, що відступається, та ціною її продажу, визначеною в договорі купівлі-продажу, не може вважатися платою за договором факторингу.
На це звернула увагу Велика палата ВС у постанові від 08.09.2023 у справі №910/8115/19 (910/13492/21), інформує «Закон і Бізнес».
У межах справи про банкрутство ТОВ «Зв’язоктехсервіс» його ліквідатор звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги. За умовами останнього відступлено за 1 млн грн. право вимоги за договором підряду, який був укладений між НЕК «Укренерго» та ТОВ «Зв’язоктехсервіс».
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, у позові відмовив повністю, констатувавши, що оспорюваний договір не є договором факторингу як стверджував позивач.
Своєю чергою, ВП ВС, вирішуючи питання щодо ціни продажу права вимоги, зауважила, що право вимоги, яка відступається (продається), може мати так звану номінальну вартість та реальну вартість.
Номінальною вартістю в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення. Натомість реальна вартість формується з урахуванням ринкових умов, має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин).
Сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну.
Тобто сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, не обмежені номінальною вартістю та встановлюють ціну, за якою таке право вимоги продається, з огляду на його реальну вартість, яка залежить від попиту та ліквідності конкретної вимоги.
Утім, ВП ВС задовольнила частково касаційну скаргу НЕК «Укренерго», скасувавши попередні судові рішення (оскільки госпсуд прийняв його у формі ухвали, а не рішення) й ухваливши нове — про відмову в позові.