Повірений зобов’язаний передати довірителю гроші, які він зняв з його рахунків— ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Здійснення повноваження представника залежить від останнього, бо він сам вирішує, чи використати довіреність для здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), чи відмовитися від неї.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи попередні рішення у справі №458/413/18 та ухвалюючи нове — про задоволення позову, повідомляє «Закон і Бізнес».
У цій справі Особа 1 звернувся до суду з позовом до Особи 2 про стягнення коштів. У березні 2007 року він видав на ім’я Особи 2 нотаріально посвідчену довіреність, на підставі якої уповноважив останнього проводити зазначені в довіреності банківські операції щодо його коштів. На підставі цієї довіреності Особа 2 протягом 2007—2008 рр., без його відома, зняв з поточних рахунків, відкритих в АТ «ОТП Банк», гроші в розмірі майже 24 тис. євро та понад $50 тис. Ці кошти не повернуті, про їх зняття йому не було відомо, оскільки Особа 2 про це не повідомляв ні усно, ні письмово.
Рішенням місцевого суду в позові відмовлено, оскільки матеріали справи не містять доказів укладення сторонами договору доручення, а довіреність не містить обов’язку відповідача, як повіреного, передавати гроші, звітувати та надавати підтверджуючі документи про це на вимогу довірителя. З цим погодився й апеляційний суд.
Своєю чергою, КЦС зазначив, що юридична сила довіреності не залежить від отримання згоди на її видачу з боку представника. Повноваження виникає незалежно від згоди останнього, а правильно оформлена довіреність дійсна у будь-якому разі, тому що повноваження, яке виникає у представника, не зачіпає його майнових або особистих немайнових прав.
Відповідно до положень стст.1003, 1004, 1006 ЦК у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності чітко визначаються юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Довіреність та договір доручення є одними з основних документів, які посвідчують права представників під час вчинення ними певних дій. Так, довіреність видається для представництва перед третіми особами, а договір доручення передбачає обов’язок вчинення повіреним певних юридичних дій від імені та коштом довірителя.
Тож КЦС указав на помилковість посилання судів першої та апеляційної інстанцій на відсутність у відповідача обов’язку повернення зазначених коштів. Адже такий висновок суперечить п.3 ч.1 ст.1006 ЦК, відповідно до якого повірений зобов`язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв’язку з виконанням доручення, чого відповідачем зроблено не було.