Новація, компенсація шкоди та спадщина — огляд КЦС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Тлумачення норм ч.2 ст.604, ст.1053 ЦК свідчить, що не виключається за домовленістю сторін заміна первісного зобов’язання, яке виникло на підставі договору позики, новим позиковим зобов’язанням між тими ж сторонами.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, переглядаючи рішення у справі №462/5457/17, інформує «Закон і Бізнес».
Позивач вказувала, що укладений між нею та відповідачем договір позики, оформлений розпискою в липні 2014 року, є недійсним, оскільки вчинений проти її справжньої волі та внаслідок застосування до неї та її чоловіка психологічного тиску.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, відмовив у задоволенні позову, оскільки оспорюваний договір позики є неукладеним (відсутня обов’язкова вимога — передача грошей), тому такий правочин не може бути визнано недійсним.
Однак, КЦС зауважив, що зобов’язання за договором позики, що оформлено розпискою у 2010 році, припинилося домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим позиковим зобов’язанням між тими ж сторонами шляхом укладення договору позики, оформленого розпискою в 2013 році, яке, в свою чергу, припинилося внаслідок укладення договору позики, оформленого розпискою в 2014 році (відбулася новація). Тому підстав для висновку про неукладеність договору позики в 2014 році немає.
Крім цієї справи до щомісячного огляду практики КЦС за червень 2023 року увійшли й інші. Серед цих висновків, містяться, зокрема, такі.
У спорах, що виникають із питань щодо відшкодування шкоди, зазначено, що компенсацією (відшкодуванням) особі за порушення державою позитивного обов’язку є стягнення моральної шкоди, тоді як порушення державою негативного конвенційного обов’язку може передбачати відшкодування як моральної, так і майнової шкоди, зокрема за порушення права власності, якщо саме держава знищила чи пошкодила майно особи.
А у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, акцентовано, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого спадкодавцем права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування у спадкодавця права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій він набув таке право, оскільки сама собою державна реєстрація права не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.