Як адвокату застосовувати формати правової аргументації при написанні юридичних текстів
Аби стати переконливим, слід більш виважено та послідовно викладати факти та логічно пов'язувати їх із нормами.
Структуровані та переконливі правові позиції без слабких місць, зайвої води та неточностей не залишають шансу опоненту. Як адвокатам навчитись писати аргументовано, лаконічно та професійно, розповіла професор, що спеціалізується на правовій аргументації.
Інструмент, вартий уваги
У Вищій школі адвокатури відбувся вебінар «Правова аргументація та контраргументація: практичні рекомендації адвокатам як писати переконливо». Лектором заходу виступила адвокат, д.ю.н., професор, заслужений юрист України Мар'яна Афанасьєва.
Спікер зазначила, що адвокати працюють з фактами, доказами, нормами та аргументами. Причому саме аргументи виступають інструментом переконання. До речі, цей термін згадується у Кодексі адміністративного судочинства, Господарському процесуальному кодексі та Цивільному процесуальному кодексі близько 13 разів. У Кримінальному процесуальному кодексі вводиться інше поняття – «доводи» і до нього у кодексі звертаються 24 рази.
У КАС, ЦПК та ГПК вказано на те, що у мотивувальній частині судового рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Однак у кодексах також визначені випадки, коли оцінка аргументам не надається. Тож якою має бути аргументація, аби її було взято до уваги?
Спікер запевнила, що, по-перше, аргументація має бути чітко відокремлена в документі, тобто мати окремий структурний підрозділ. По-друге, вона має легко ідентифікуватись читачем — для цього у кожного аргументу має бути окремий формат. По-третє, аргументація має бути переконливою. Досягти цього можна завдяки використанню форматів аргументації — це певні шаблони структури, які допомагають юристам об’єднувати фактичні обставини, докази, ключову норму права та формулювати переконливий висновок щодо правової проблеми.
Загалом існує багато форматів правової аргументації, але М.Афанасьєва порадила колегам звернути особливу увагу на чотири з них — IRAC, CRAC, CREAC, CRuPAC.
Для чого узагалі потрібні ці формати? Вони структурують думки юриста та юридичне письмо; забезпечують переконливості та чіткість юридичного тексту; покращують навички критичного мислення, вимагаючи перевірки фактів, доказів та ключових норм права; легко запам'ятовуються та прості у застосуванні; юридичні документи, складені за цими форматами, легше сприймаються читачем; можуть використовуватися на різних рівнях складності правової проблеми та в усіх галузях права.
Від питання до відповіді
Формат IRAC передбачає послідовність чотирьох складових. Перше – Issue, правова проблема (постановка питання). Друге — Rule, правова норма, що підлягає застосуванню. Третє — Application, застосування правової норми (правова оцінка). Четверте — Conclusion, висновок.
Спікер зауважила, що постановка правильного ключового запитання є найважливішим елементом правового аналізу. Це — перше речення, і воно формулюється у вигляді запитання. Тут в нагоді стануть такі питання: «Стосовно чого виник правовий спір?», «Що є суперечливим у фактичних обставинах?», «Що буде потребувати доведення в судовому порядку?», «Які основні події відбулися?», «Які цілі переслідують сторони?».
Далі слід звернутися до аналізу ключових норм. Що ці ключові норми говорять про конкретну проблему? Так ви знайдете правове питання у спірних фактичних обставинах. Такий інструмент як визначення ключових проблемних питань використовують судді при написанні судових рішень, зокрема, судді касаційних судів у складі Верховного Суду та Великої палати ВС.
До прикладу, у постанові ВП ВС від 10.02.2021 у справі №822/1309/17 про заборону видавати адвокатські свідоцтва суддям визначено, на які саме питання має відповісти ВП в порядку вирішення виключної правової проблеми:
Чи є статус судді таким, що обмежує право на доступ до професії адвоката?
Які обмеження щодо несумісності встановлені для адвокатів та які існують способи їх усунення?
Як це виглядає на практиці?
Далі спікер запропонувала спробувати застосувати формат IRAC на конкретному прикладі. Фабула, відома адвокату, виглядала таким чином:
«З червня 2018 року я обіймаю посаду керівника територіальної інспекції. 02.08.2022 на офіційну електронну адресу інспекції надійшла сканкопія наказу за підписом голови державної інспекції про порушення щодо мене дисциплінарного провадження. Провадження порушено через мою відсутність 29.07.2022 на робочому місці, тобто нібито мав місце прогул.
Відсутність мене на робочому місці зафіксована актом перевірки, яка проведена за місцем моєї роботи посадовими особами державної інспекції.
Так, я був відсутній на робочому місці, але я не прогулював службу, а перебував у відрядженні на робочій нараді в районі області, куди мене запросили телефонограмою. Це підтверджується наказом на відрядження».
У даному випадку правову проблему можна сформулювати наступним чином: «Чи мав місце прогул з боку керівника територіальної інспекції?».
Далі у структурному елементі Rule потрібно зазначити, які ключові норми права застосовні до правового питання. Якщо для певного аргументу використовується кілька ключових норм, то їх слід зазначати в ієрархічній послідовності, тобто з урахуванням юридичної сили актів. При цьому спікер наголосила, що в цьому розділі аргументації потрібно вказувати лише ті норми права, які безпосередньо стосуються спірних відносин і навколо яких буде побудована подальша аргументація, а не всі поспіль.
Тож у наведеному прикладі слід зазначити таке: «Прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин є дисциплінарним проступком (п.12 ч.2 ст.65 закону «Про державну службу»).
Елемент Application — це застосування правової норми до конкретних фактичних обставин та доказів. М.Афанасьєва для ефективного написання цього елементу порадила розбити його на складові — аргумент, підтримка, приклад.
В якості аргументу виступатимуть судження, міркування, доводи, що використовуються для відповіді на проблемне питання. У даному випадку аргумент виглядатиме так: «29.07.2022 керівника інспекції не було на робочому місці, і саме цей факт було зафіксовано в акті перевірки. Однак керівник перебував на службі, він був у відряджені».
До підтримки аргументу належать пояснення, конкретизація, посилення, підтвердження. Тут можна розкрити основний сенс аргументу, додати йому інформативності, доведеності. Також можна навести докази на підтримку аргументу та пояснити як він пов’язаний із початковим проблемним питанням.
Отже підтримка аргументу: «Керівник був на робочій нараді в іншому місті, що підтверджується такими доказами: телефонограма-запрошення на нараду до районної державної адміністрації; наказ на відрядження від 29.07.2022».
Остання складова даного елементу — приклад. Його може й не бути, але саме він звертається до емоцій та виступає яскравою ілюстрацією, що відображає тенденцію до узагальнення.
У даному випадку М.Афанасьєва запропонувала такий приклад: «Посадові особи державної інспекції, так само як і керівник територіальної інспекції, були у відряджені, але на відміну від них, для керівника участь в робочій нараді стала дисциплінарним проступком».
Завершує даний формат правової аргументації Conclusion (висновок). Це відповідь на ключове правове питання, з якого починався формат IRAC. Для неї знадобиться лише одне або два речення. Та спікер звернула увагу на те, що саме висновок формує останнє враження, це те, що має залишитися в пам’яті читача.
При формулюванні висновку слід уникати:
вербальної видимості висновку, тобто лише слова «таким чином», «тому», «в такий спосіб», «в результаті» і т. д. самі по собі не створюють логічного зв’язку;
уявного слідства, тобто відсутності причинно-наслідкового зв’язку між питанням, аргументом, підтримкою;
важливо не наводити у висновку жодної нової інформації.
У даному випадку висновок виглядатиме так: «У розумінні закону про державну службу перебування керівника територіальної інспекції у відрядженні не є прогулом».
Також спікер розповіла про особливості побудови аргументації за іншими форматами та відповідь на спробу переконання — контраргументацію.