Закон і Бізнес


Без доведення очевидного

Невиконання зобов’язань через форс-мажор: проблеми формального підходу і зміни у судовій практиці


Радник ADER HABER Олександр Удовиченко.

19.07.2023 14:16
ІГОР НОВІКОВ
12421

Тривалий час у судовій практиці звільнення від відповідальності за невиконання зобов’язань через форс-мажорні обставини відбувалось за традиційним, формальним підходом. Чи завжди це доречно і що саме має змінюватись під час розгляду цієї категорії справ?


Три кити консервативності

Радник ADER HABER Олександр Удовиченко під час ХІ Міжнародного судово-правового форуму розкрив тему «Звільнення від відповідальності за невиконання зобов’язань через воєнний стан».

Спікер зазначив, що, на щастя, дана тема доволі довгий час не була актуальною для нас та нашої країни. Норма щодо звільнення від відповідальності внаслідок форс-мажорних обставин, зокрема, воєнного стану, стала актуальною ще з 2014 року, але іншої практики її застосування, порівняно з традиційним підходом, не було.

Коли ряд територій потрапили в зону бойових дій та під окупацію, цілі підприємства були знищені, в деяких з них виїхали працівники, так підприємства позбавились можливості нормально працювати. Внаслідок цього виникли неплатежі та неможливість виконання зобов’язань в натурі, що позначається не тільки на постраждалих підприємствах, але і на їх контрагентах, на інших суб’єктах, які перебувають з ними у ділових стосунках.

Метою свого виступу О.Удовиченко назвав окреслення того, яким би мав бути новий підхід до застосування підстав для звільнення від відповідальності за невиконання зобов’язань. На початку йшлося лише про традиційний підхід, який закладено в нашому законодавстві. Й оскільки судова система є консервативною, вона його і застосовує. Навіть у 2022—2023 роках таке формальне застосування тривало. Воно полягало в тому, що форс-мажорна обставина має доказуватись для кожного окремого випадку з повним спектром тих підстав, які мають бути доведені, а саме:

особа, в якої такі обставини виникли, має попередити контрагентів про те, що вони виникли. Причому повідомлення має відбутись у певний термін. Якщо цього не відбулося, це може слугувати підставою для суду не враховувати ці обставини;

обставини мають підтверджуватись сертифікатом Торгово-промислової палати;

форс-мажорні обставини самі по собі не звільняють від відповідальності, особа має довести, як саме вони вплинули на її господарську діяльність і неможливість виконання зобов’язань.

У 2022 і на початку 2023 року у ряді справ проглядалось, що суди вимагали доведення всіх цих обставин у сукупності.

Однак, спікер зауважив, що коли почалась війна, повідомлення про таку обставину як воєнний стан відбулось по всій країні у законодавчий спосіб. Ця обставина стала загальновідомою і юридично підтвердженою. Крім того, інші кваліфікуючі обставини — такі як «зона бойових дій», «територія окупації» були також юридично підтверджені, й усі могли дізнатися, яка зона перебуває в якому юридичному статусі.

«Тому, на мій погляд, вимагати від особи обов’язкового повідомлення про настання цих обставин, під загрозою того, що неповідомлення є підставою для незастосування, це — занадто», — додав О.Удовиченко.

Загальновідомі обставини

Але недавно суди, що підтверджується відповідною практикою, почали брати це до уваги і з цих підстав не відмовляти у звільнені від відповідальності. Зокрема, у постанові Касаційного господарського суду від 18.04.2023 у справі №922/1116/22 сприйняті докази того, що Харківська область та місто Харків визначені одним із районів ведення бойових дій. Наказом Мінреінтеграції від 25.04.2022 №75 відповідна територіальна громада була внесена до переліку громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації.

В цій постанові було зроблено висновки, про те, що:

установлені фактичні обставини свідчать, що відповідна територіальна громада перебувала у тимчасовій окупації з 24.02.2022;

територія, де знаходиться місце реєстрації та місце здійснення господарської діяльності (у даному випадку фермерського господарства) перебувала у тимчасовій окупації;

установлені фактичні обставини у справі свідчать про неможливість виконання продавцем умов договору поставки у визначений строк.

Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 27.09.2022 у справі №924/278/22 також, виходячи із засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, зробив висновок щодо несвоєчасного повідомлення про настання форс-мажорних обставин. Колегія суддів звернула увагу на те, що судом першої інстанції вірно не взято останнє до уваги, оскільки питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим.

Тренд на справедливість

На переконання О.Удовиченко, такий висновок має слугувати пропозицією щодо тренду, який мав би бути і в лінії захисту, яку проводять адвокати, і в судовій практиці при розгляді цього роду питань. По-перше, що неповідомлення про форс-мажор, залежно від обставин, не означає безумовну втрату права посилатись на цей форс-мажор. По-друге щодо сертифікату ТПП: звісно, дуже добре, якщо він є, це є одним із доказів у справі, але ж наразі через навантаження на ТПП строк його видачі може бути доволі тривалим. Зупиняти правосуддя на цей час також немає сенсу. По-третє: якщо основна підстава буде виконана належно, тобто доведення форс-мажорних обставин і що саме ці форс-мажорні обставини вплинули на неможливість виконання зобов’язань, може бути достатнім доказом для того, щоб сторону звільнити від відповідальності.

Спікер навів приклад із життя. Його товариш, підприємець із Харкова, мав два напрямки бізнесу. Перший — це невеличка фабрика з виробництва взуття, виробничі потужності  якої не постраждали, але виїхали працівники. Протягом 2022 року вдалось налагодити виробництво в Мукачеві.

Цей напрямок бізнесу постраждав лише в частині того, що підприємство не змогло вчасно виконати лише деякі зобов’язання перед контрагентами. Але зрештою вони адаптувались і навіть налагодили виробництво нових моделей, навіть, у тому числі, для військових. Тож в цьому конкретному випадку може йти мова тільки про зменшення відповідальності за прострочення виконання зобов’язань.

Другий напрямок — цех, де збирали електричні лічильники. На момент, коли у цей цех потрапила крилата ракета, там нікого не було. Але від цеху не залишилось нічого. Все обладнання разом з лічильниками вщент згоріло. Ця подія вплинула як на можливість поставити лічильники тим, кому планували, так і на можливість розрахуватись із тими, у кого підприємець замовляв комплектуючі. Окрім того, в той момент, коли це трапилось, підприємець перебував із сім’єю поза межами Харкова, тож відразу це все зафіксувати та задокументувати також не було можливості. Але ДСНС й інші служби, які працюють в таких місцях, звісно мають протоколи.

Ці приклади ще раз підтверджують основний висновок: підхід до таких обставин, яких, на жаль, буде дуже багато в судовій практиці, має бути справедливим, добросовісним і розумним. З одного боку, ті хто дійсно постраждав, якщо вони не змогли виконати певні формальності щодо повідомлення чи отримання сертифікату ТПП, але іншими належними доказами довели як саме обставини воєнного стану вплинули на їх виробничу діяльність, повинні мати право на звільнення від відповідальності або її зменшення.

Разом із тим, слід запобігати випадкам можливого зловживання такими обставинами. І суди, і адвокати, мають сконцентруватись на доведенні того, яким саме чином форс-мажорні обставини та які саме їх наслідки — знищення майна, виїзд працівників, проблеми у постачальників, призвели до неможливості виконання зобов’язань.

Закон і Бізнес