Коли листування у месенджерах може бути доказами, визначила ВП ВС

Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ лише в тому випадку, якщо воно дає можливість встановити авторів цього листування та його зміст.

Такий правовий висновок зробила Велика палата ВС у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, повідомляє «Закон і Бізнес».

На розсуд ВП ВС було винесено, зокрема, питання, чи можуть слугувати доказами факту поставки товару електронні докази у формі електронного листування за допомогою месенджерів у їх сукупності та системному зв’язку з іншими доказами, а також чи вважається належним та допустимим доказом висновок судової експертизи комп’ютерної техніки та програмних продуктів, проведеної над оригіналом електронного доказу, на якому міститься листування за допомогою месенджерів.

ВП ВС зауважила, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч.3 ст.96 ГПК), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п.1 ч.2 ст.73 ГПК).

При цьому, поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до ст.86 ГПК за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у ст.96 ГПК, у подібних правовідносинах.

ВП ВС вважає необґрунтованими зауваження КГС про наявність протилежних правових позицій ВС та про необхідність відступлення від висновків ВС про те, що роздруківки електронного листування не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази. Адже ВС послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) у розумінні ч.1 ст.5 закону «Про електронні документи та електронний документообіг» №851-IV, які могли б, з урахуванням інших наявних у справі доказів, достовірно підтвердити факти укладення між сторонами договорів та їх виконання в конкретних відносинах.

Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими.

Закон і Бізнес