Прокурор відмовився від обвинувачення: чи є право на компенсацію, — думка ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Позивач має право на відшкодування моральної шкоди на підставі положень закону №266/94-ВР у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.
На цьому наголосила Велика палата ВС, відмовляючи у прийнятті справи №727/7635/21 до свого розгляду, повідомляє «Закон і Бізнес».
Особа звернувся з позовом, у якому зазначав, що у квітні 2016 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу. Відносно нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави.
Вироком районного суду особу визнано невинуватим та виправдано на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення. Проте апеляційний суд вирок скасував та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
У травні 2021 року прокурором винесена постанова про відмову від пред’явленого обвинувачення та закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.2 ст.284 КПК.
З урахуванням зазначеного, особа просив стягнути з Державної казначейської служби у рахунок відшкодування моральної шкоди понад 1 млн грн. та майже 270 тис. грн. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу та транспортних витрат.
Рішенням районного суду позов задоволено частково. Проте апеляційний суд у задоволенні позову відмовив, зазначивши, що ст.2 закону №266/94-ВР містить вичерпний перелік підстав відшкодування державою шкоди, заподіяної внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, і відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення відповідно до п.2 ч.2 ст.284 КПК не передбачає виникнення в особи права на відшкодування моральної шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим законом.
На думку судової палати Касаційного цивільного суду, судова практика, наукова доктрина потребує відповіді на питання про можливість/ неможливість застосування закону №266/94-ВР за таких обставин.
Проте ВП ВС, вказала, що не свідчить про виключну правову проблему посилання КЦС на існування думки у науці кримінального процесуального права про поділ підстав для закриття кримінального провадження на реабілітуючі, неареабілітуючі та нейтральні (формальні), оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство такого поділу не передбачає.
Тож цю справу може вирішити ВС у складі колегії суддів КЦС, зокрема, шляхом передачі справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від раніше сформованого висновку.