Покарання за порушення митних правил не є справедливим – рішення КСУ
Судді доповідачі у цій справі —Володимир Мойсик (крайній праворуч) та Галина Юровська.
Накладення штрафу в розмірі, що дорівнює вартості товару, та конфіскація, що є обов'язковими, позбавили суди можливості врахувати індивідуальні обставини порушення митних правил.
На це звернув увагу другий сенат Конституційного Суду, ухвалюючи рішення від 5.07.2023 №5-р(ІІ)/2023 щодо неконституційності абз.2 ч.1 ст.483 Митного кодексу, повідомляє «Закон і Бізнес».
Як зазначається у рішенні, суб'єкти права на конституційні скарги порушили перед КС питання про невідповідність Конституції зазначеного положення, яке визначає санкцію за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.
У справах заявників суди наклали на них адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100% вартості товарів — безпосередніх предметів порушення митних правил (понад 1,4 млн грн, майже 160 тис. грн. та 933 тис. грн., відповідно) з конфіскацією цих товарів.
Досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, КС зазначав, що справедливе застосування норм права полягає передусім у недискримінаційному підході, неупередженості. Це означає не тільки те, що установлений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Натомість оспорювані приписи ч.1 ст.483 МК установлюють обов'язкову конфіскацію товарів. Й ні у КпАП, ні у МК не визначено процесуальних механізмів, які надали б судові можливість пом'якшити визначену міру адміністративної відповідальності залежно від наявності обставин справи, що пом’якшують її, або дозволили б її не призначати.
З огляду на це, КС констатував, що законодавець визначив міру адміністративної відповідальності, яка не є справедливою і такою, що відповідає легітимній меті.
Отже, абз.2 ч.1 ст.483 МК суперечить приписам ч.1 ст.8, чч.1, 4 ст.41, ч.2 ст.61, ч.1 ст.64 Конституції. Він втратить чинність через 6 місяців із дня ухвалення КС цього рішення, якщо Верховна Рада не приведе нормативне регулювання у відповідність із Конституцією та цим рішенням.