Чому достатньо згоди орендаря для обшуку житла, пояснив ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Термін «особа, яка володіє» (ч.1 ст.233 КПК) охоплює більш широке коло осіб, ніж титульний власник або особа, володіння якої ґрунтується на певних договірних чи інших законних підставах.
На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, відхиляючи касаційну скаргу захисника у справі №756/16122/21, інформує «Закон і Бізнес».
Вироком суду особу засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Сторона захисту ставила питання про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події з тих підстав, що ця слідча дія була проведена з порушенням вимог КПК. Адже огляд місця події було проведено до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування та без звернення слідчого до слідчого судді про надання дозволу на обшук.
Утім, ККС звернув увагу на те, що вказана слідча дія була проведена з дозволу орендаря, яка проживала в квартирі, де проводився огляд, на підставі договору оренди, тобто була тимчасовим володільцем.
Відповідно до ч.2 ст.237 КПК огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
За наявності згоди особи, яка володіє приміщенням, закон не вимагає звернення до слідчого судді за відповідним дозволом (ч.1 ст.233 КПК).
Крім того, як неодноразово зазначав суд касаційної інстанції, положення ст.223 КПК не мають на меті вирішення питань власності. Вони захищають особу від необґрунтованого втручання у сферу її приватності, на яке вона вправі розраховувати у своєму житлі або іншому володінні.