Строк перегляду заочного рішення: на хибність позиції ВП ВС указав КЦС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Позивач управі очікувати, що питання про додержання строку, визначеного у ч.2 ст.284 ЦПК, має бути вирішено на стадії прийняття заяви про перегляд заочного рішення, а не за результатами її розгляду по суті.
На правильності такої позиції наголосив Касаційний цивільний суд у справі №465/5184/14-ц, посилаючись на численне й одностайне застосування правової доктрини з цього елементарного процесуального питання, інформує «Закон і Бізнес».
Річ у тім, що у постанові від 9.11.2021 у справі №214/5505/16 ВП ВС дійшла висновку, що апеляційний суд приймає до розгляду належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення незалежно від пропущення строку на її подання та залишає цю заяву без задоволення у разі, якщо немає підстав для поновлення вказаного строку (п. 35 постанови).
Як зазначає КЦС, тим самим ВП ВС істотно змінила підхід до розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду в разі подання її з пропущенням встановленого для цього процесуального строку, який існував з часу запровадження інституту заочного рішення, тобто з 30.09.2005, і не мав проблем у правозастосуванні.
Новий підхід ВП ВС передбачає, що перевірка процесуального строку подання заяви про перегляд заочного рішення здійснюється вже не районним, а апеляційним судом при перегляді заочного рішення суду. А це по суті нівелює (знищує) ту мету і ціль, з якою до цивільного судочинства у 2004 року повернуто такий інститут, як заочний розгляд справи, після його скасування у 1929 році.
Колегія КЦС наголошує, що заочний розгляд справи є процесуальною санкцією, цивільно-процесуальною відповідальністю відповідача, який не те що не з’явився до суду (це його право), а не повідомив суд про причини своєї неявки, маючи таку можливість. Натомість потім вимагає (з огляду саме на таку свою поведінку) скасувати заочне рішення суду.
У КЦС зауважили, що змінена правова позиція активно використовується (може використовуватися, у тому числі шляхом зловживання процесуальними правами) відповідачами для перегляду ухвалених проти них заочних рішень зі спливом значного часу після їх ухвалення, зокрема й тих, які виконані чи виконуються. Адже фактично має місце ревізія рішень шляхом з’ясування фактів щодо обізнаності про рішення поза розумними строковими межами тощо, ґрунтуючись лише на викладеному в постанові ВП ВС тлумаченні процесуального права.
На думку колегії суддів КЦС, з огляду на те, що в гл.11 розд.ІІІ ЦПК не врегульовано наслідків, які настають у результаті пропущення процесуального строку, встановленого для подання заяви про перегляд заочного рішення, суду необхідно керуватися ч.2 ст.126 ЦПК. За її змістом документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду (крім випадків, передбачених цим кодексом), а не без задоволення.