Адвокат-викривач, свідки-співучасники та відповідальність РФ — огляд ЄСПЛ

Громадяни повинні мати можливість повідомляти компетентних державних посадовців про поведінку державних службовців, яка їм здається неправомірною або протиправною.

На цьому елементі принципу верховенства права наголошено у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.03.2023 у справі «Rogalski v. Poland», інформує «Закон і Бізнес».

Адвокат скаржився на притягнення його до дисциплінарної відповідальності за нібито недостатньо обґрунтовану заяву про вчинення прокурором кримінального правопорушення (отримання неправомірної вигоди).

Національний суд зазначив, що адвокати, відповідно, повинні уникати необґрунтованих скарг; вони повинні вказувати джерела інформації, на які спираються, і використовувати умовний спосіб при формулюванні своїх тверджень. Суд вважав, що формулювання, використані заявником у його скарзі, явно суперечили цим принципам і принижували гідність М.П. і прокуратури в цілому.

ЄСПЛ зазначив, що у цій справі критика набула форми офіційного звинувачення у скоєнні кримінального злочину, а саме, що прокурор М.П. взяв хабар. Проте порушення кримінального або дисциплінарного провадження проти особи, яка подала таке повідомлення, може бути виправданим у розумінні ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод лише за виняткових обставин.

З одного боку, Суд погодився, що накладений на адвоката штраф не був надмірним; це було не найм’якіше, але й не найсуворіше покарання за професійну неправомірну поведінку. З іншого, як стверджував заявник, в результаті дисциплінарного провадження його професійна репутація та юридична практика значно постраждали. Крім того, йому на один рік було заборонено бути професійним тренером (наставником).

Наведені обставини дали Суду підстави вважати, що дисциплінарні органи не навели належних і достатніх підстав свого рішення та вийшли за межі своєї свободи розсуду. Відповідно, він констатував порушення за ст.10 конвенції.

Крім цієї справи в огляд практики ЄСПЛ за березень 2023 року, що підготували у Верховному Суді, увійшли й низка інших. Так, у справі «Pirtskhalava and Tsaadze v. Georgia» ЄСПЛ оцінив допустимість показань свідків-правоохоронців, що були співучасниками заявників у вчиненні кримінального правопорушення та були поміщені в одну камеру. Втім, ЄСПЛ не визнав порушення §1 ст.6 конвенції, оскільки показання цих 7 свідків не були вирішальними для засудження, так само як і їх виключення із сукупності доказів не призвело б до виправдання заявників з огляду на інші матеріали справи.

А у справі «Mamasakhlisi and others v. Georgia and Russia», що стосувалася збройного конфлікту 2008 року між Грузією та Росією, ЄСПЛ розглянув питання, на кого мала покладатися відповідальність за вказані у заявах порушення. Суд вказав, що для відповіді на це питання одним із вирішальних фактів було те, яка саме з договірних держав здійснювала ефективний контроль над територією. За результатами розгляду справи такою була визнана РФ.

Закон і Бізнес