Чи можуть запах алкоголю і червоне обличчя доводити стан сп’яніння — ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Стан алкогольного сп’яніння може бути встановлений не тільки на підставі висновку експерта, але й на сукупності інших доказів, що не звільняє апеляційний суд від обов’язку їх належної оцінки.
На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, скасовуючи вирок апеляційного суду у справі №672/1420/17, повідомляє «Закон і Бізнес».
За вироком районного суду особу засуджено за ч.2 ст.286 КК до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 3 роки. На підставі п.«д» ст.1 закону «Про амністію у 2016 році» звільнено від відбуття покарання.
За результатом нового розгляду апеляційний суд визнав факт скоєння засудженим злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК, у стані алкогольного сп’яніння, у зв’язку з чим скасував вирок місцевого суду в частині і постановив свій. Апеляційний суд дійшов висновку, що визнання судом першої інстанції недопустимими письмових доказів не свідчить про відсутність у діях особи порушення вимог пп.«а» п.2.9 ПДР, оскільки факт його перебування в момент вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння підтверджується сукупністю інших доказів. Зокрема, показами свідків про те, що від особи було чути запах алкоголю, а також що в нього було червоне обличчя.
Своєю чергою, ККС зазначив, що свідки не свідчили про вживання обвинуваченим алкогольних напоїв або перебування його в стані алкогольного сп’яніння напередодні ДТП. Одна із свідків — лікарь швидкої медичної допомоги — зазначила лише про те, що відчувала запах спиртного, але був він від водія чи із салону автомобіля, вона сказати не змогла.
Інший свідок заявив, що чув запах алкоголю від особи в лікарні, хоча під час допиту під час попереднього апеляційного перегляду, через 2,5 роки після ДТП, на аналогічне питання відповів, що не пам’ятає цього. Проте апеляційний суд не обґрунтував, чому надає перевагу показанням згаданого свідка, наданим через 5,5 років після ДТП, перед показаннями, наданими ним же раніше. До того ж, не з’ясував, чому лікар районної лікарні, якщо він відчував явний запах алкоголю від особи, не відобразив цю обставину в складеній ним медичній документації щодо стану госпіталізованого.
Тож ККС дійшов висновку, що апеляційний суд не вмотивував свого висновку про доведеність факту скоєння обвинуваченим інкримінованого йому злочину в стані алкогольного сп’яніння відповідно до стандарту «поза розумним сумнівом»