Чи може договір змінити момент переходу права власності на ТЗ — ВП ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Якщо договір визначив здійснення державної реєстрації однією з умов для переходу права власності, то її недодержання не підтверджує перехід права власності до набувача рухомого майна.
На це звернула увагу Велика палата ВС, скасовуючи попередні рішення у справі №911/1278/20, повідомляє «Закон і Бізнес».
У цій справі товариство звернулося із позовом про зняття арешту з двох екскаваторів гусеничних Caterpillar, накладеного приватним виконавцем. Позивач доводив, що набув у власність спірні екскаватори на підставі договору купівлі-продажу.
ВП ВС мала відповісти на питання щодо визначення моменту переходу права власності на рухоме майно (транспортні засоби) від продавця до покупця.
Вона зазначила, що правове регулювання відносин, пов’язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі загальних положень ЦК про перехід права власності за договором, спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях закону «Про дорожній рух» №3353-XII та прийнятих на його виконання нормативних актів відповідних органів, що регламентують порядок державної реєстрації окремих видів транспортних засобів.
ВП зауважила, що ними не передбачено в імперативному порядку, що право власності переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на таке майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору.
У цій справі сторони визначили настання двох умов: передача екскаваторів набувачу та їх перереєстрація в органах Держгірпромнагляду. Оскільки такі умови не були дотримані, спірні екскаватори не перейшли у власність позивача, а продовжували перебувати у власності відповідача та могли бути обтяжені приватним виконавцем на користь другого відповідача, як стягувача у виконавчому провадженні.
Послідуюча зміна умов переходу права власності за додатковою угодою (після накладення арешту) не вплинула на правомірність дій приватного виконавця. Адже боржник не вправі розпоряджатися майном, на яке накладений арешт, крім випадків, передбачених законом.