Процесуальні фокуси з адресою

Визначення територіальної підсудності в кримінальних провадженнях, що розслідуються ДБР

Ця історія розпочалася в далекому 2019 році, коли адвокати нашого адвокатського об’єднання під час надання професійної правничої допомоги клієнту ініціювали оскарження бездіяльності слідчих Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, а також взяли участь у судових справах щодо застосування заходів забезпечення у кримінальних провадженнях.

Юрисдикція за КПК

Правила визначення територіальної підсудності є чіткими й зрозумілими. Відповідно до положень ч.2 ст.132 КПК клопотання про застосування заходів забезпечення подаються  до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено п.2 цієї частини. Аналогічний підхід застосовується на практиці й до скарг на слідчих і прокурорів.

Свого часу законодавцем спеціально були внесені зміни до КПК, згідно з якими юрисдикція судів під час здійснення судового контролю слідчими суддями повинна визначатися саме за місцем фактичного знаходження органів досудового розслідування, а не за юридичною адресою юридичної особи — правоохоронного органу, в якому вони утворені.

Так, з 16.03.2018 до 12.04.2018 діяли редакції норм стст.132, 184 та 234 КПК, відповідно до яких клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження повинні були подаватися до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходяться (зареєстрований) органи досудового розслідування як юридичні особа. Також і обшук повинен був проводитися на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.

Однак, 22.03.2018 законом №2367-VIII були внесені зміни до КПК, які є чинними станом і на сьогодні.

Цим законом реєстрацію органу досудового розслідування як юридичної особи, як критерій визначення територіальної юрисдикції судів, було вилучено. Натомість було встановлено (повернуто) критерій — саме місцезнаходження органу досудового розслідування.

Штучне місце розташування

Такий орган досудового розслідування, як ГСУ ДБР, утворений як структурний підрозділ Центрального апарату ДБР, має поштову адресу для листування — вул.Симона Петлюри, 15, м.Київ, де знаходяться та здійснюють діяльність з розслідування кримінальних проваджень слідчі, які в ньому працюють. 

Ця адреса як фактичне місце здійснення розслідування зазначається слідчими Центрального апарату ДБР у численних повістках про виклики для допитів, ухвалах слідчих суддів про приводи, листуванні ДБР.

Всупереч положенням ч.2 ст.132 КПК, що набрали чинності у 2018 році, слідчі ГСУ ДБР за підтримки Офісу Генерального прокурора подавали клопотання до Печерського районного суду м.Києва виходячи з місця реєстрації ДБР, як правоохоронного органу, — м.Київ, вул. Грушевського, 12/2 (Будинок Уряду).

Однак, навіть якщо і застосовувати правило визначення підсудності згідно з місцем знаходження ДБР як юридичної особи, то необхідно керуватися приписами ст.93 Цивільного кодексу, згідно з якими: «Місцезнаходженням юридичної особи є ФАКТИЧНЕ місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку».

Керівництво ДБР здійснює щоденне керування цим органом державної влади, та знаходиться з 2019 року дотепер у будівлі за адресою: вул.Симона Петлюри, 15, м.Київ, тобто у Шевченківському районі столиці.

Коли у 2019 році в адвокатів нашого об’єднання постало питання до якого суду звертатися зі скаргами на бездіяльність слідчих ГСУ ДБР, територіальну підсудність було визначено згідно з правилами, встановленими ч.2 ст.132 КПК, а саме за Шевченківським районним судом м.Києва в межах юрисдикції якого фактично знаходиться цей орган досудового розслідування.

Після двох задоволених слідчими суддями скарг адвокатів директор ДБР терміново підписав наказ від 11.11.2019 №310 про те, що основним місцем розташування слідчих відділів органів досудового розслідування Центрального апарату ДБР — Першого — Третього управлінь організації досудових розслідувань Центрального апарату ДБР начебто є адреса: 01133, м. Київ, вул.Лесі Українки, 26 (7 поверх), що знаходиться у Печерському районі Києва.

Згаданий наказ ДБР направило до Шевченківського районного суду м.Києва разом із поясненнями про те, що наведені у попередньому абзаці слідчі підрозділи фактично знаходяться у Печерському районі, а відтак, здійснення судового контролю у кримінальних провадженнях, що розслідуються слідчими цих підрозділів, віднесено до повноважень слідчих суддів Печерського райсуду.

У такий нехитрий спосіб було штучно змінено територіальну підсудність, що мало наслідком ухвалення слідчими суддями Шевченківського району м.Києва численних рішень про повернення скарг для їх подання до Печерського райсуду, та створено перешкоди у доступі до правосуддя.

Після цього розпочався кропіткий процес збору адвокатами доказів щодо дійсного стану речей, пов’язаних із визначенням справжнього місця знаходження ГСУ ДБР, який дозволив довести фальсифікацію згаданого наказу ДБР №310. Адже, приміщення, що розташовані на 7-му поверсі будівлі №26 по вул.Лесі Українки м. Києва, на підставі договорів оренди були надані Фондом державного майна у користування такий юридичній особі, як Територіальне управління ДБР у м. Києва та ні Центральному апарату ДБР, ні Головному слідчому управлінню у користування не надавалися.

Нові «переїзди»

Треба віддати належне суддям Київського апеляційного суду, які прийняли до уваги зібрані докази, критично оцінили наказ №310 та розпочали практику скасовування ухвал слідчих суддів Шевченківського районного суду м.Києва про повернення скарг.

На додаток до цього адвокатським об’єднанням Генеральному прокурору було подану заяву про службову підробку колишнім директором ДБР наказу №310 та введення суддів в оману. І хоча прокуратура не побачила факту скоєння злочину кримінальне провадження через подання скарги до суду врешті-решт було розпочато за ст.366 КК.

Коли «процесуальний фокус» зі штучною зміною підсудності не вдався, а факт фальсифікації наведеного у попередньому абзаці наказу став очевидним, ДБР скасувало його та видало новий наказ за №113 від 7.04.2020, в якому посилання на адреси: м.Київ, вул.Грушевського, 12/2 (Будинок Уряду) та м.Київ, вул.Лесі Українки, 26 без жодних пояснень зникли. Проте з’явилися відомості про те, що слідчі підрозділи ГСУ розташовуються на вулицях Симона Петлюри, 15, Борисоглібська, 18, Панаса Мирного, 28.

На цьому ДБР не зупинилося та майже одразу наказ №113 від 07.04.2020 про визначення місця розташування слідчих підрозділів керівник ДБР скасував наказом від 30.04.2020 за №148 та визначив, що місцем знаходження органів досудового розслідування Центрального апарату ДБР знову стала будівля Будинку Уряду (м.Київ, вул.Грушевського, 12/2). При цьому, раніше поширювані ДБР посилання на те, що слідчі підрозділи розташовуються на вулицях Симона Петлюри, 15, Борисоглібська, 18, Панаса Мирного, 28 після 30.04.2020 зникли без жодних пояснень.

Це при тому, що згідно з листами Кабінету Міністрів слідчі органи ДБР за наведеною адресою відсутні, жодних приміщень в Будинку Уряду не використовують та перепустки до вказаної адреси слідчим не видавалися, що свідчить про очевидну фікцію будь-яких посилань ДБР про нібито розташування слідчих підрозділів у будинку КМУ, тобто в Печерському адміністративному районі Києва.

Коли й цей «фокус» не вдався у січні 2021 року Державне бюро розслідувань та Офіс Генерального прокурора розпочали чергову кампанію з дезінформації щодо дійсного місця знаходження ГСУ Центрального апарату ДБР, вказуючи, що істинною адресою такого місця їх знаходження є виключно будівля по вул.Панаса Мирного, 28 — у Печерському районі столиці.

Адвокати знову були вимушені збирати докази того, що будівля за наведеною адресою зачинена, знаходиться в аварійному стані та в ній не розташовані ні слідчі підрозділи, ні керівництво ДБР.

Київський апеляційний суд прийняв до уваги ці докази, а також ту обставину, що фактичним місцем знаходження слідчих підрозділів (органів досудового розслідування) Центрального апарату ДБР як була, так і залишалася будівля за адресою: вул.Симона Петлюри, 15, м.Київ у Шевченківському адміністративному районі столиці.     

Попри факти та численну судову практику Київського апеляційного суду слідчі судді Печерського районного суду м. Києва за участі Офісу Генерального прокурора та ДБР протягом останніх 4 років ухвалили в кримінальних провадженнях, які розслідуються слідчими ГСУ ДБР, тисячі рішень (обшуки, арешти майна, продовження строків розслідування, тримання під вартою тощо) на підставі редакції ст.132 КПК, яка втратила чинність ще у квітні 2018 року.

Паралельно цим процесам, слідчі судді Шевченківського районного суду м. Києва вирішували скарги на дії, бездіяльність та процесуальні рішення в таких самих кримінальних провадженнях, однак вже на законних підставах.

Протилежні позиції

Що стосується міста Києва, то слід відзначити оригінальну позицію прокурорів в питанні визначення територіальної підсудності під час здійснення судового контролю, яка полягає у тому, що у кримінальних провадженнях, що розслідуються слідчими ГСУ ДБР, підсудність повинна визначатися виходячи з місця юридичної адреси ДБР як органу влади (вул.Грушевського 12/2 або вул.Панаса Мирного, 28), а в тих, що розслідуються слідчими районних управлінь ГУ Національної поліції в м. Києві, — виходячи з фактичного місця знаходження слідчих підрозділів.

Як відомо, лише Головне управління Національної поліції м. Києва є юридичною особою. Районні управління поліції у м. Києві не є юридичними особами. Приписи КПК є однаковими як для слідчих ДБР, так і для слідчих НПУ. Підсудність (в розрізі судового контролю за досудовим розслідуванням) згідно з приписами КПК визначається за місцем знаходження відповідного органу досудового розслідування, а не місцем державної реєстрації юридичної особи як правоохоронного органу.

Однак, прокурори в одному й тому ж питанні стосовно органів досудового розслідування НПУ у м. Києві відстоюють позицію виходячи з «фактичного місця знаходження органу досудового розслідування», а стосовно ДБР (принаймні до червня 2022 року) — із суто протилежного правила «місця державної реєстрації юридичної особи — правоохоронного органу, в складі якого діє орган досудового розслідування».    

Численні звернення адвокатського об’єднання до Печерського районного суду м.Києва, Генерального прокурора, керівника ДБР, Голови Верховного Суду стосовно дотримання приписів ч.2 ст.132 КПК жодним чином не змінили ситуацію.

Процесуальне ноу-хау прокурорів

Вона тривала до червня 2022 року, коли Касаційний кримінальний суд 9.06.2022 прийняв ухвалу (справа №463/1712/22), якою клопотання захисника про направлення клопотання прокурора ОГП про продовження тримання під вартою з Личаківського районного суду м.Львова до Печерського районного суду м.Києва залишив без задоволення.

Клопотання захисника базувалося на багаторічній позиції ОГП про те, що територіальна підсудність у кримінальних провадженнях, які розслідуються слідчими ГСУ ДБР, повинна визначатися виходячи з адреси державної реєстрації ДБР у м. Києві.

9.06.2022 прокурор ОГП у Верховному Суді раптово почав заперечувати проти підсудності справи слідчим суддям Печерського районного суду м.Києва, хоча 3,5 роки доводив у судах абсолютно протилежне!

Тепер, на думку ОГП, територіальна підсудність у кримінальних провадженнях слідчих ГСУ ДБР у рамках судового контролю повинна визначатися не згідно з приписами ч.2 ст.132 КПК, а також не відповідно до місця державної реєстрації ДБР (вул. Панаса Мирного, 28, м. Київ), а згідно з наказами ДБР від 1.03.2022 №120-дск, від 4.03.2022 №121-дск, від 15.03.2022 №124-дск, до яких внесено відомості про те, що місцем здійснення досудового розслідування слідчими підрозділами ГСУ ДБР є нібито будівля за адресою: вул.Максима Кривоноса, 6, м Львів.

ККС наведеною ухвалою підтримав процесуальне ноу-хау прокурорів та вирішив справу на користь Личаківського районного суду м.Львова.

Поза всяким сумнівом є той факт, що наведені накази є черговою фікцією на кшталт наказу №310 від 11.11.2019, оскільки, по-перше, ДБР відповідно до положень КПК не уповноважено визначати своїми наказами «місце здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні». По-друге, будівля за адресою: вул.Максима Кривоноса, 6, м Львів передана у користування такій юридичній особі, як ТУ ДБР у м.Львові та згідно з наданою Фондом державного майна на запит адвоката інформацією ні ДБР, ні ГСУ ДБР у користування не надавалася. По-третє, фактичним місцем знаходження ГСУ ДБР протягом 2022—2023 років є будівля по вул.Симона Петлюри, 15, у Шевченківському районі м.Києва.  

Для утаємничення цих наказів від юридичної спільноти їм був присвоєний гриф «Для службового користування». 

Головним є те, що відомості про місце здійснення досудового розслідування, в контексті визначення територіальної підсудності, для слідчих суддів не повинні мати жодного прикладного значення, оскільки згідно з положеннями ч.2 ст.132 КПК така підсудність повинна визначатися виключно місцем фактичного знаходження слідчого підрозділу ГСУ ДБР.

Коли адвокати нашого об’єднання почали знайомитися з судовими справами в Личаківському районному суді м. Львова, то з’ясувалося, що слідчі судді цього суду разом з Офісом Генерального прокурора вирішують питання територіальної підсудності не згідно з приписами ч.2 ст.132 КПК, а на підставі листа голови ККС, направленого на адресу Львівського апеляційного суду (лист від 25.05.2022, вих. №186/0/158-22).

Цим листом голова ККС роз’яснив Львівському АС, що у зв’язку з існуванням наказів ДБР від 1.03.2022 №120-дск, від 4.03.2022 №121-дск, від 15.03.2022 №124-дск здійснення судового контролю у кримінальних провадженнях слідчих ГСУ ДБР підсудно Личаківському районному суду м. Львова.

Цікавою є також та обставина, що той самий голова ККС свого часу надіслав до Жовтневого районного суду м. Маріуполя лист від 15.05.2020 (вих.№276/0/158-20) про роз’яснення питань застосування ст.132 КПК, який містив посилання на ухвалу ККС, постановлену 22.04.2022 в порядку ст.34 КПК (провадження №51 1901впс20) у кримінальному провадженні, яке розслідувалося слідчими ДБР.

У цій справі ККС дійшов висновку про те, що територіальна підсудність у кримінальному провадженні, яке розслідується слідчими ДБР, має визначатися за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.

Відтак, голова ККС у 2020 році роз’яснює судам, що територіальна підсудність визначається за місцем державної реєстрації відповідного державного органу ДБР, який є юридичною особою, а у 2023-му — що територіальна підсудність визначається згідно з наказами ДБР про визначення «місця здійснення досудового розслідування».

Насправді обидва роз’яснення суперечать положенням ч.2 ст.132 КПК в редакції, яка набрала чинності у квітні 2018 року та є чинною.

Суд «(не)встановлений законом»

Порушення встановлених законом правил підсудності автоматично призводить до вирішення справи судом, яким не встановлений законом, та ухвалення рішення неуповноваженим слідчим суддею.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ термін «встановленим законом» у ст.6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (див. рішення у справі «Zand v. Austria», заява №7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978).

Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», що згадувалось, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у §1 ст.6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з… питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів…».

ЄСПЛ виділяються дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Вимога законності суду (суд, створений на підставі закону) поширюється не тільки на правову основу існування самого суду, а також і на склад суду у кожній справі.

З наведеною практикою ЄСПЛ та приписами ст.6 Конвенції узгоджуються приписи ст. 8 закону «Про судоустрій і статус суддів», які гарантують громадянам України право на повноважний суд і де вказано, що «ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом».

Неухильне дотримання слідчими суддями, прокурорами, слідчими ДБР визначених законом правил територіальної підсудності згідно ч.2 ст.132 КПК, в редакції змін, що набрали законної сили 12.04.2018, має суттєве значення задля забезпечення високих стандартів правосуддя, дотримання прав громадян, гарантованих ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 

Дійсність є такою, що слідчими суддями Печерського районного суду м. Києва було ухвалено сотні, якщо не тисячі судових рішень, неправосудність яких є очевидною для суддів, прокурорів та слідчих. Такий собі багаторічний конвеєр з ухвалення рішень про тримання під вартою, обшуки, огляди володіння, приводи, продовження строку розслідування тощо. У 2022 році до цього процесу приєднався незаконний конвеєр у Личаківському районному суді м. Львова.  

Навіть попри зміну в червні 2022 року Верховним Судом та Офісом Генерального прокурора позиції стосовно того, що до територіальної підсудності слідчих суддів Печерського районного суду м.Києва не віднесені справи у кримінальних провадженнях, що розслідуються слідчими ГСУ ДБР, згідно з ЄРДР з червня 2022 року дотепер слідчі судді цього суду продовжують здійснювати судовий контроль та ухвалили сотні судових рішень. Особливо цікавими з них є рішення, якими слідчі судді Печерського суду повертають майно, вилучене під час обшуку, проведеного на підставі судових рішень Личаківського райсуду, або скасовують арешт майна, накладений останнім!

Таким чином, попри листи голови ККС або накази ДБР ні Личаківський районний суд м.Львова, ні Печерський районний суд м.Києва відповідно до закону не є повноважними судами в контексті, який розглядається, а слідчі судді цих судів не мають компетенції здійснювати судовий контроль у кримінальних провадженнях, які розслідуються слідчими ГСУ ДБР, фактичним місцем знаходження якого є будівля, що розташована за адресою: вул.Симона Петлюри,15 у Шевченківському районі Києва.

А тим часом Державне бюро розслідувань діє за українською приказкою — «Лагідне теля двох маток ссе»!

Закон і Бізнес