Чи завжди учасника слід повідомляти про судове засідання — огляд КЦС
Факт подання учасником заяви про розгляд справи за його відсутності не звільняє суд від обов’язку повідомити такого учасника про місце, дату і час судового засідання.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи постанову апеляційної інстанції у справі №606/2459/21, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі суд першої інстанції закрив підготовче провадження та призначив її до судового розгляду. При цьому судові повістки-повідомлення у передбаченому стст.128, 130 ЦПК порядку про дату і час судового засідання учасникам справи не надсилалися.
Відхиляючи доводи скарги, апеляційний суд вважав, що оскільки позивач просив проводити розгляд справи без його участі за наявними матеріалами, то суд першої інстанції здійснив розгляд справи з дотриманням норм процесуального права без виклику сторін.
Проте КЦС зазначив, що умова належності повідомлення учасника справи про дату, час і місце розгляду є обов’язковою для забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ.
Також в огляд практики КЦС за січень 2023 року включені інші правові висновки. Зокрема, у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, зазначено, що, заявляючи вимоги про зменшення розміру обов’язкової частки, позивач повинен довести суду та підтвердити належними й допустимими доказами підстави такого зменшення, як-от відсутність або негативний характер відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, неприязні стосунки у зв’язку з аморальною поведінкою спадкоємця тощо.
У спорах, що виникають із сімейних правовідносин, наголошено, що необізнаність особи щодо її батьківства стосовно дитини свідчить про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства, встановленого ст.56 Кодексу про шлюб та сім’ю.
У спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, констатовано: якщо правочин укладений від імені особи іншою особою, яка не була уповноважена на таке представництво й не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, положення ч.1 ст.241 ЦК щодо вчинення представником правочину з перевищенням повноважень та наступного його схвалення не застосовуються.
А у спорах, що стосуються питань процесуального права, зауважено, що мирова угода, за умовами якої сторони домовляються про відмову від позову, не може бути затверджена, оскільки має стосуватися прав і обов’язків сторін щодо предмета спору, а не вчинення процесуальних дій.