Коли медичну документацію можна не відкривати стороні захисту, пояснив ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Мвчазна відмова сторони захисту від реалізації права заявляти клопотання про надання доступу до документів, які досліджував експерт, автоматично не ставить під сумнів допустимість висновку експерта.
На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, скасовуючи ухвалу апеляційної інстанції у справі №530/1843/18, повідомляє «Закон і Бізнес».
Органом досудового розслідування особа обвинувачувалася в тому, що на території автостанції умисно завдав потерпілому два удари в обличчя та, погрожуючи ножем, висловив вимогу щодо передачі йому наявних грошей.
Вироком районного суду особу визнано невинуватим у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.187, ч.2 ст.263 КК, та виправдано. Серед іншого, був визнаний недопустимим доказом висновок експерта, оскільки потерпілий для проведення судово-медичної експертизи особисто надав медичну документацію, яка відсутня в матеріалах провадження та відповідно до вимог ст.290 КПК не була відкрита стороні захисту.
Проте ККС нагадав, що у постанові об’єднаної палати ККС (справа №754/14281/17), зазначено, що потерпілий наділений правом безпосередньо надавати слідчому медичні документи на підтвердження фактів, які стосуються завданої злочином шкоди його здоров’ю. У такому випадку разом із відповідною постановою слідчий скеровує до експертної установи медичну документацію, яка є об’єктом експертного дослідження.
Стороні захисту та обвинуваченому у порядку ст.290 КПК було надано можливість ознайомитися з усіма матеріалами досудового розслідування, у тому числі з висновком судово-медичного експерта. При цьому не було заявлено клопотань про надання доступу до медичної документації та рентгенівських знімків, на підставі яких було сформовано цей висновок.
Таким чином, ККС констатував, що істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону було б не відкриття слідчими органами стороні захисту саме висновку експерта, що могло потягнути за собою визнання його недопустимим доказом на підставі положень ст.87 зазначеного кодексу.
Отже, позиція апеляційного суду, який погодився з рішенням місцевого суду в частині визнання висновку експерта недопустимим доказом, є необґрунтованою.