Який суд розглядає спір про стягнення безпідставної винагороди виконавця, вказала ВП ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Спір між боржником та приватним виконавцем про стягнення безпідставно набутих коштів не є спором з приводу оскарження постанови про стягнення виконавчого збору й підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Такий висновок зробила Велика палата ВС у справі №229/1026/21, інформує «Закон і Бізнес».
Публічне акціонерне товариство звернулося із позовом до приватного виконавця про стягнення безпідставно набутих коштів та відсотків за безпідставне володіння цими коштами. Адже ним була винесена постанова про стягнення з ПАТ основної винагороди у розмірі майже 2,5 млн грн. та постанова про об’єднання виконавчих проваджень у зведене. Згодом він повернув виконавчий документ стягувачу за його заявою.
Стягувач звернувся до іншого приватного виконавця із заявою про виконання цього ж судового наказу. Ним було завершено виконавче провадження внаслідок повного виконання рішення суду та стягнуто основну винагороду приватного виконавця.
Проте, відповідач звернувся до приватного виконавця, який стягнув з ПАТ винагороду приватного виконавця (відповідача) у згаданому розмірі.
Місцевий суд загальної юрисдикції відмовив у відкритті провадження, мотивуючи тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Апеляційний суд скасував цю ухвалу й направив справу для продовження розгляду.
Своєю чергою, приватний виконавець звернувся з касаційною скаргою, яку було передано на розгляд ВП ВС задля вирішення питання стосовно предметної юрисдикції розгляду спору.
ВП констатувала, що, за змістом позовної заяви, предметом спору в цій справі є не оскарження дій/ бездіяльності приватного виконавця як суб’єкта владних повноважень, а неправомірність та безпідставність набуття відповідачем коштів, які належать позивачу. Це свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Крім того, спір у цій справі не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку приватного виконавця, що, відповідно, виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки вимоги про оскарження дій приватного виконавця не є предметом розгляду в цій справі, ВП ВС погодилася з висновком апеляційного суду про те, що позов у цій справі не може бути віднесений до адміністративної юрисдикції як такий, що підлягає розгляду на підставі ч.2 ст.74 закону «Про виконавче провадження» і ч.1 ст.287 КАС.
Водночас, ВП ВС зауважила, що предметом розгляду у справі не є заявлені на підставі ст. 339 ГПК вимоги про оскарження дій приватного виконавця під час виконання рішення в господарській справі. Тому спір не може бути віднесений до господарської юрисдикції лише на тій підставі, що судове рішення ухвалено за правилам ГПК.
Оскільки в цій справі спірні правовідносини пов’язані з безпідставним, на думку позивача, неповерненням коштів відповідачем (фізичною особою), то спір не є публічно-правовим, а випливає з відносин, які стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав. Це виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.