Чи є порушенням конвенції усунення від справи адвоката — огляд рішень ЄСПЛ

Усунення адвокатів від участі в провадженні є процесуальним заходом, який суддя міг вжити під час розгляду справи і який слугував меті забезпечення належного здійснення правосуддя.

Таку позицію Європейського суду з прав людини включено до огляду практики ЄСПЛ, який підготував Верховний Суд за рішеннями, ухваленими впродовж серпня – грудня 2022 року, інформує «Закон і Бізнес».

У рішенні у справі «Angerjärv and Greinoman v. Estonia» зазначається, що два адвокати, були усунуті суддями від представництва своїх клієнтів у окремих цивільних справах, за їхні, імовірно, некомпетентні, недоцільні дії, а також за перешкоджання здійсненню правосуддя.

Проте ЄСПЛ не знайшов в таких процесуальних заходах порушень ані §1 ст.6, ані ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, через те, що адвокати мали змогу консультувати саме цих клієнтів поза межами судового розгляду й надавати свої послуги будь-яким іншим потенційним клієнтам, а отже і продовжувати свою практичну професійну діяльність. Крім того, у будь-якому разі, як відбулося й у справах заявників, усунення не визначило наперед результату дисциплінарного провадження.

Загалом, огляд містить опис 37 рішень, в яких ЄСПЛ сформулював позиції щодо:

зобов’язань держави при проведенні клінічних випробувань лікарських засобів;

звільнення з посади судді як заходу дисциплінарного стягнення через ухвалення стверджувано необґрунтованого судового рішення;

заміни покарання у вигляді довічного позбавлення волі, яке є скоротним в Угорщині, на таке, що не є скоротним в Україні, унаслідок переведення заявника для відбування покарання в Україні;

з’ясування обставин помилкового лікарського діагнозу та його наслідків для особи тощо.

Так, у справі «Sanchez-Sanchez v. the United Kingdom», яка стосувалася екстрадиції заявника до Сполучених Штатів Америки та стверджуваного ймовірного призначення йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі, Велика Палата ЄСПЛ зазначила, що тягар доведення ризику призначення покарання саме у вигляді довічного позбавлення волі без можливості умовно-дострокового звільнення і без належного розгляду всіх відповідних пом’якшувальних й обтяжувальних обставин покладається на заявника.

ЄСПЛ наголосив, що заборона жорстокого поводження за ст.3 конвенції є абсолютною, зокрема і в контексті екстрадиції. Однак у цій справі заявник не довів того, що його екстрадиція до США піддасть його реальному ризику поводження, що досягне порогу суворості за ст.3 Конвенції, а тому його екстрадиція не буде порушувати конвенцію.

В огляді також відображено низку інших рішень ЄСПЛ щодо наявності/ відсутності порушення і за іншими статтями конвенції та протоколами до неї.

Закон і Бізнес