Чи потрібно засвідчувати паперові копії електронних доказів, вирішить ВП ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом. А закон не вимагає наявності електронного підпису на електронних доказах.
Таку думку висловила колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 24.01.2023 у справі № 916/3027/21, вважаючи за необхідне відступити від висновків, висловлених ВС раніше, повідомляє «Закон і Бізнес».
Під час розгляду касаційної скарги нею виявлена суперечлива судова практика щодо питання про те, чи є роздруківки з месенджерів належними та допустимими доказами у розумінні стст.76, 77 ГПК, а також чи можуть вони підтвердити факт існування між сторонами договірних відносин та виконання умов таких договорів.
В ухвалі зазначено, що наразі на рівні ВС існує практика відповідно до якої роздруківки та скрін-шоти електронної пошти та месенджерів є паперовими копіями електронних доказів у розумінні ч.3 ст.96 ГПК. Тому якщо такі документи відповідають вимогам, зокрема, стст.76 та 77 ГПК, суди мають приймати їх до розгляду та надавати їм оцінку відповідно до ст.86 ГПК.
Однак, на думку колегії, поняття електронного доказу є значно ширшим за поняття електронного документу. Електронний документ — документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (стст.5, 6 закону «Про електронні документи та електронний документообіг»). Натомість електронний доказ — це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.
Також ст.96 ГПК розрізняє електронні копії електронного доказу, стосовно яких закон містить пряму вимогу щодо засвідчення їх електронним підписом, а також паперові копії, які, як зазначено в ч.3 ст.96 ГПК, посвідчуються «в порядку, передбаченому законом».
Натомість закон не містить прямої вимоги щодо засвідчення паперових копій електронних доказів. Тому по аналогії мають бути застосовані положення ГПК щодо засвідчення копій письмових доказів відповідно до ст.91 ГПК.
При цьому колегія суддів КГС звертає увагу, що подані стороною до суду роздруківки повинні бути розглянуті та оцінені судом відповідно до ст.86 ГПК, в тому числі у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
З огляду на такі міркування, колегія суддів уважає за необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постановах ВС про те, що зазначені роздруківки не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази. Відповідно, справу передано на розгляд Великої палати ВС.