
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Покладені на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, вироком суду обов’язки, не перешкоджають йому виконувати обов’язки військовослужбовця.
На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, скасовуючи виправдувальний вирок у справі №373/108/16-к, повідомляє «Закон і Бізнес».
Проходячи військову службу за мобілізацією у військовому званні «солдат», чоловік був засуджений за ч.1 ст.263 («Незаконне виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї…») Кримінального кодексу на 3 роки позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік. Проте не з’явився до військової частини для подальшого проходження військової служби.
Прокуратура висунула йому обвинувачення за ч.4 ст.407 КК — нез’явлення вчасно на службу без поважних причин в особливий період. Сторона захисту доводила, що солдат не мав змоги прибути до військової частини, оскільки суд зобов’язав його не покидати місце проживання, що він і робив.
Вироком суду його визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю в діянні складу кримінального правопорушення. З цим погодилися й в апеляційній інстанції.
Проте ККС зауважив, що за відсутності підстав, передбачених пп.«г» п.1 ч.8 ст.26 закону «Про військовий обов’язок і військову службу», чоловік зберігав статус військовослужбовця, а отже, повинен був з’явитися на службу. Адже покладені відповідно до ст.76 КК за вироком суду, який набрав законної сили, обов’язки як засудженого (не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції) не перешкоджали йому виконувати обов’язки військовослужбовця.
Водночас, ККС відзначив, що в матеріалах кримінального провадження немає відомостей про факт надання доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів. Це позбавляє колегію суддів дійти висновку про відкриття вищезазначених матеріалів у порядку ст.290 КПК.