Коли скасування рішення держреєстратора достатньо для захисту права власності — ВП ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Оскільки процедура звернення стягнення на предмет обтяження пов’язана з передачею майна у володіння, то якщо такої передачі не відбулось — звернення стягнення на це майно не було здійснене.
На це звернула увагу Велика палата ВС у постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20), повідомляє «Закон і Бізнес».
Позивач просив визнати протиправними та скасувати низку рішень про реєстрацію права власності на рухоме та нерухоме майно ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра». Свої вимоги обґрунтував тим, що господарський суд виніс ухвалу, згідно з якою відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Під час дії вказаного мораторію АТ «Мегабанк» прийняло у власність з подальшою реалізацією майно, що є предметом іпотеки або застави, власником якого є позивач,
Суд першої інстанції частково задовольнив позов, відхиливши доводи банку щодо неналежності способу захисту, обраного позивачем. Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними у рішенні суду першої інстанції.
Касаційний господарський суд вважав, що з метою ефективного захисту порушених прав скасування рішення державного реєстратора обов’язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Відповідно, слід відступити від висновку Касаційного цивільного суду у справі №545/1883/20, де зазначено, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивача і не потребує додаткових способів захисту, зокрема поновлення права власності.
ВП ВС не знайшла підстав для відступу від такого висновку, зазначивши, що загальний порядок звернення стягнення на рухоме майно у позасудовому порядку визначений у законі «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-IV. При цьому в силу положень ч.1 ст.29 цього закону набуття обтяжувачем права власності на предмет обтяження неможливе без попереднього одержання ним цього предмета у володіння.
Тобто щоб підтвердити здійснення звернення стягнення на рухоме майно та набуття обтяжувачем права власності на таке майно необхідно встановити факт його передачі від позивача до АТ «Мегабанк». Такого факту суди попередніх інстанцій не встановили.
ВП ВС звернула увагу, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження відповідно до рішення АТ «Мегабанк» про прийняття у власність рухомого майна не відповідає процедурі позасудового порядку звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, встановленій законом № 1255-IV. Адже саме державна реєстрація права власності закріплена законом як елемент позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом із цим судом першої інстанції було встановлено, що спірне нерухоме майно не відчужувалось третім особам. На момент звернення позивача з позовом та розгляду справи судом першої інстанції право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за АТ «Мегабанк».
Оскільки порушення права власності відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за АТ «Мегабанк», заявлені позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.
Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер і таке майно не було відчужено третім особам, ВП констатувала, що вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому п.4 ч.2 ст.16 ЦК.