Чи повинна страхова заплатити дитині відшкодування одним платежем — ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Для відступу від загального порядку, використовуючи закладені в ч.1 ст.1202 ЦК принципи, заявник повинен довести наявність підстав, з якими закон пов’язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем.
На це звернула увагу об’єднана палата Касаційного цивільного суду, переглядаючи рішення у справі №304/936/19, інформує «Закон і Бізнес».
Страхова компанія, в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність водія автомобіля, що збив на смерть пішохода, частково виплатила страхове відшкодування малолітній дитині загиблого. Іншу частину розстрочила щомісячними платежами до досягнення дитиною повноліття.
Мати дитини просила суд стягнути зі страхової компанії повну суму відшкодування, тобто у вигляді одноразової виплати.
Суд першої інстанції задовольнив вимогу, вказавши, що п.36.2 ст. 36 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не надає страховику права на розстрочення виплати страхового відшкодування. Цей закон є спеціальним, а ЦК, який містить дещо інше регулювання, є загальним цивільно-правовим актом. Тому в разі розбіжності підлягає застосуванню саме спеціальний закон.
Апеляційний суд ухвалив нове рішення — про відмову в задоволенні позову, оскільки ЦК не зобов’язано страховика здійснити саме одноразову виплату.
ОП КЦС зауважила, що п.27.2 ст. 27 вказаного закону передбачено, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст.1200 ЦК. Тобто зазначена норма права є відсильною й може застосовуватися лише в поєднанні зі ст. 1200 ЦК.
Згідно із ч.1 цієї статті в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині – до досягнення нею 18 років (учню, студенту — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним 23 років).
У ч.1 ст.1202 ЦК передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.
Відповідно до абз.2 ч.1 цієї статті за наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за 3 роки.
У цій справі суд першої інстанції, стягуючи недоплачений розмір страхового відшкодування на користь позивачки, правильно виходив із найкращого забезпечення інтересів дитини, тобто врахував обставини, які мають істотне значення, що узгоджується з абз.2 ч.1 ст.1202 ЦК. Тож КЦС погодився з висновком районного суду та зазначив, що це відповідає особливому захисту дитини, передбаченому Конвенцією про права дитини, законом «Про охорону дитинства», й унеможливлює порушення майнового права дитини.
Водночас ОП КЦС роз’яснила: коли ЦК та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону, містять однопредметні положення різного змісту, то пріоритетними є положення ЦК (рішення Конституційного Суду від 13.03.2012 №5-рп/2012).
Тому помилковим є висновок районного суду про те, що закон «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЦК — загальним, а тому в разі розбіжності підлягає застосуванню спеціальний нормативно-правовий акт, прийнятий пізніше. У цій частині КЦС змінив мотиви рішення суду першої інстанції.